Непрямим доказом особистої причетності Гамлета до теми його роздумів може служити той самий сонет 66 (див. посилання 24):

Стомившися, вже смерті я благаю,
Бо скрізь нікчемність в розкоші сама,
І в злиднях честь доходить до одчаю,
І чистій вірності шляхів нема,
І силу неміч забива в кайдани,
І честь дівоча втоптана у бруд,
І почесті не тим, хто гідний шани,
І досконалості — ганебний суд,
І злу — добро поставлене в служниці,
І владою уярмлені митці,
І істину вважають за дурниці,
І гине хист в недоума в руці.
Стомившись тим, спокою прагну я,
Та вмерти не дає любов моя. (Пер. Дм. Паламарчука)

Спорідненість цього сонета з монологом “Бути чи не бути” помічена давно, бо надто вона очевидна. Та я хочу звернути увагу на інший зв’язок, точніше — на відсутність його. При всіх змістових і образних аналогіях, які знаходимо в обох цих поезіях, розв’язки у них — прямо протилежні. У сцені з Офелією, яка йде відразу після монологу, і Гамлет, і Офелія виносять смертний вирок тій любові, яка в сонеті є єдиним стимулом до життя. Шекспір мовби ставить свого героя в екстремальні умови, вириваючи йому з рук ту спасенну соломинку, за яку у власному житті тримається сам. Я схильна вважати, що цей авторський задум знайшов свій відбиток ще далеко раніше — у любовному листі Гамлета. Лист закінчується доволі дивною фразою:

«Thine evermore, most dear lady, whilst this machine is to him, Hamlet»

(“Твій назавжди, моя найдорожча владарко, поки ще ця машина належить йому, Гамлет”).

Перекладають цю фразу менш-більш однаково, розуміючи під machine живе людське тіло. Що ж, таке значення цього слова справді знаходимо в найсолідніших тлумачних словниках. Але що цікаво — найпершим (хронологічно) прикладом вживання machine у значенні ‘живе тіло’ завжди подається… саме ця фраза з “Гамлета”! Тобто Шекспір був ‘першовідкривачем’ цього значення— та чи справді був? Аж ніяк не збираючись спростовувати укладачів словників, що, безперечно, знають свою рідну мову далеко краще за мене, висловлю, однак, сумнів ось якого плану. «This machine» (“ця машина” = “оце (моє) тіло”) звучало б природно, якби вжите воно було у безпосередньому спілкуванні, а не в листі. У листі мало б знайтися слово «that» — “ота (моя) машина” (пор. «these, etc.» у цьому ж листі чи вживання this/these у сонетах). Тому я схильна думати, що «this machine» вказує не на неприсутнє тіло Гамлета, а на щось, пов’язане з його листом.

Найбільш вірогідними видаються два тлумачення (можливо, й обидва разом).

Перше. Семантичний аналіз автокоментаря до вірша, де процес його творення передається таким набором “механістичної” лексики, як «numbers» (‘рядки’, водночас ‘числа’), «to reckon» (‘розміряти’, ‘числити’, ‘рахувати’), «art» (‘хист’, ‘штука’, ‘майстерність’), підказує, що під «this machine» Гамлет має на думці “склепаний” ним вірш.

Друге. «Is to him» може перекладатися як “належить йому”, але й може означати просто: “є при ньому”, “є йому дане” — що не обов’язково означає належність. Що дане — те може бути відібране, втрачене і т. п. Якщо пам’ятати, що і “склепаний” вірш, і весь лист подиктовані одним — коханням до дівчини, то можна розуміти «machine» як “рушійну силу”: “Твій назавжди, найдорожча панно, поки ця рушійна сила при ньому, Гамлет”. Тим більше, що «machine» має значення “рушійна сила”, і саме в драматургії — пор. ‘бог з машини’ — штучно введений персонаж, введений для того, щоб “рухати” сюжет.

Тоді банальна, на перший погляд, клятва Гамлета у вірності: “Твій назавжди, поки живу” набуває глибшого і — лиховіснішого значення: “Твій назавжди, поки ця рушійна сила, кохання, при мені”. Ми бачимо, що кохання — як рушійну силу, стимул до життя — він втрачає дуже скоро, але й задовго до смерті тіла. Бачимо теж, що клятви своєї він таки не порушив. А ось те, які “рушійні сили” — поза коханням — рухають ним у його житті до його смерті, який механізм дії цих сил — ось це і є, на моє глибоке переконання, головною, метою художнього аналізу, яку ставив перед собою Шекспір, пишучи свого “Гамлета”.

Інтерпретація machine у цьому контексті як ‘тіла’ у найперших тлумачних словниках XVIII cт. вочевидь була даниною матеріалістично-механістичним уявленням свого часу, суперечачи уявленням англійців XVI ст., зокрема баченню Шекспіра.