Shakespeare. Коментарі до сонета 10

†† ♦♦ Продовження сонета 9. ДК

1-2 deny that thou bear’st love to any, who for thyself art so unprovident? Пор. Мр. 12:31.

2 unprovident = improvident

5, 10 hate – нелюбов. Пор. Буття, 6:5-6 (до Потопу) і 8:21 (після Потопу): «Господь почув лагідний запах і сказав сам до себе: “Не проклинатиму вже більше землі через людину, бо помисли людського серця злі вже з молодощів, і не губитиму ніколи всього, що живе, як то я вчинив був”». (І. Хоменко)

6 gainst = against    stick = stop, hesitate

7-8 that beauteous roof … which to repair (3.3) should be thy chief desire; 10 fair lodged – йдеться про житло душі. ДК

11 presence – 1) присутність; 2) відчуття, враження, яке справляє чиясь присутність; 3) присутність блаженної особи (в т.ч. короля: the presence) чи духовної сутності. ДК

11 kind – добрий від природи; природний

13 Make thee an other self for love of me. ДК

14 thine = thy offsprings, issue etc. – твої родичі, нащадки, потомство, плоди твоєї праці і под.

• 10 loue ≈ 12 proue • 10 then • ГК

ДОДАТКОВІ КОМЕНТАРІ

††Цей вірш тісно пов’язаний з попереднім (пор. 9.13-14 vs. 10.1-2): про це ж говорить поява там і тут нової образотворчої лексики: love, shame, murderous. А починається він так, ніби між обома мав би існувати третій – Юнаків, як його відповідь на попередній сонет-звертання, хоча існувати він може єдино в уяві: адже перед нами розгортається сонетна драма, у якій Юнакова Любов (Венера) продовжує напучувати Юнака (Адоніса). Тільки тепер Юнак слухає не вухами (як Адоніс у поемі), а очима: голос Любові  – це голос нашого Поета. Для Поета і міфологічний Адоніс, і реальний Юнак-Читач однаково є витворами його уяви: дивлячись на кожного зі своїх читачів оком Любові, він бачить у кожному найкращого представника земного юнацтва і говорить з ним як з таким: a man right fair (144).

7-8 • that beauteous roof … to repair
10 • Shall hate be fairer lodged than gentle love?

Оскільки йдеться про Юнакову оселю (lodge, roof) Юнакової ж таки ‘шляхетної любові’ (gentle love), доглядати за цим домом належить самому Юнакові. That beauteous roof цього дому мислиться в асоціації з that bosom (9.13). І справді, bosom-груди (дім серця) споконвіку мислилися як оселя Любові (пор. 31.1-3): нелюбові-hate там жити не пристало (10). Згідно з духовними ученнями, серце в грудях – це центр життя, любові, Бога, Божого Духа, найвищий рівень ініціації, шлях до якого лежить через розум. (Все це відбите у мові – див. значення слова heart у ДК до 53.14.)

♥  Пор. також один із Шекспірових описів ‘прекрасного’ небесного ‘даху-склепіння’:

[*orechanging = over + hang + change + ing = прийом накладення значень в одному слові.]

♣  If [God] had been of an human disposition, he would have cast the stars into some pleasant and beautiful works and orders, like the frets in the roofs of houses. (F. Bacon, Advancement of Learning, 1605)

Пор. образні значення слова roof в контексті сцени з Першої частини “Генріха VI” (1H6 2.3): Додаток 1, The whole Frame of Humanity.

 Так образними штрихами – то тут, то там – Поет будує ‘дім любові’ (109.5), в якому ми живемо. Зводячи водно макрокосм – небесну сферу (ту її зоряну ‘величну покрівлю’, ‘твердь’, що її людське око бачить зсередини) – з людським житлом, з тілом людини і її мікрокосмом – сферою, що її охоплюють наша пам’ять й уява, окреслюють наші чуття, почуття і мислення, Шекспір унаочнює ідею Людини як образу й подоби Вседержителя (ДК до 1.1).

 11 • thy presence … gracious and kind

♥  Пор. опис цілком природної і благодатної (gracious and kind) ‘сюхвилинної твоєї присутності  (thy presence) в домівці грудей (lodge, 10)’ – в контексті “Двох шляхетних веронців” (The Two Gentlemen of Verona), де Валентин, що вже вже віддавна тужить у розлуці з коханою Сільвією (= my love), розмовляє (подумки) з нею – а по суті, з власним почуттям у грудях (= my love):

13 • Make thee an other self for love of me

У завершальному дворядку спарованого з цим сонета 9 слово love – ‘любов’ – з’явилося вперше (і то в найзагальнішому розумінні – як ‘любов до інших’), а сонет 10 уже повністю присвячений темі любові.

Чи не дивно, що в попередніх дев’яти закликах до продовження роду наш Поет геть оминув увагою почуття, до якого мав би закликати насамперед? Може, Юнак уже закоханий, і заклики ці зайві? Але ж ні – три вірші, де згадується та, інша стать, пропонуються Юнакові широкий вибір (3, 6, 9; пор. 10.3). Та й у цьому вірші знаходимо риторичне підтвердження, що Юнак не любить нікого, хоч нібито заявляє протилежне (10.1, 4).

Виходить, що любов, яка, нарешті, матеріалізувалася тут у конкретному слові, не має нічого спільного з коханням? Але ж множення краси без кохання – це просто розмноження, ‘хіть у дії’ (129)?

Вдумаймося в останні рядки сонета 9: коли Юнак (Читач) поділиться зі світом людей тим, що йому самому так щедро вділила Природа, це буде виявом його любові до інших, others.

Так Поет нагадує йому, що любити значить давати.

До світу, який буде ‘плакати невтішною вдовою’ і якого Юнак вочевидячки ‘не любить’ (9.5, 13), природним чином належить і сам Поет. Якщо Юнак – не людиноненависник, якщо він любить бодай свого незмінно зичливого наставника (for love of me), то хай доведе свою зичливість, створивши собі інше, ще одне я: an other self. Тоді його природна краса зможе жити далі як не в ньому, то бодай у його новому я (in thine, 14).

Згадаймо, що краса прозирає з очей – вікон душі (1, 2, 3, 5), і що образ батька продовжує жити в очах дітей (9). Так Поет формує думку, що природна краса людини-man немислима без краси душі, а природна краса людської душі – це її доброта і ласкавість (11-12), тобто любов – до інших (9.13), до будь-кого (10.1).

Так, уперше зводячи докупи поняття краси та любові й пов’язуючи їх у їх найзагальнішому, всеохопному розумінні – Краса-і-Любов (ROSE), Поет не тільки формує в своєму молодому читачеві уявлення, що пов’язаність ця – сутнісна, що вона – природна для його людського єства, але й показує, що місток, по якому його краса повинна мандрувати у світ (множитися, live in thine, 14) – це передусім природна доброта і благодатна ласка: kindness and grace.

kind, n. [ME kynd < OE cynd, спорідн. з Ger kind = ModE ‘child’ < IE *gnti (> L natio, ‘нація, народ’) < base *gen > L genus, gens] – 1) заст. походження; природа; спосіб, шлях; 2) природна група, рід (humankind); 3) визначальний характер; тип, різновидність, клас.

kind, adj. [ME kynde < OE gecynde] – 1) співчутливий, зичливий, шляхетний, м’якосердий щедрий, і под.; 2) щирий, сердечний; 3) заст. люблячий, душевний; 4) заст. природний, вроджений.

grace, n. [ME < OFr < L gratia, ‘приємна (прийнятна) риса, відзнака, подяка’ < gratus, ‘приємний’ < IE base *gwer, ‘підносити голос, хвалити’ > OIr bard, ‘співець, бард’] – 1) краса форми, композиції, руху чи виразу; 2) чарівність; 3) Grace – будь-яка з Грацій, Харит; 4) чуття порядності, пристойність; уважність щодо інших; 5) добра воля, ласка; 6) заст. милість,  милосердя; 7) подячна молитва; 8) титул (Your Grace) у звертанні до архієпископа, герцога чи герцогині; 9) богосл. (Божа) благодать.

Ні доброта, ні ласка не входять у поняття ‘хіть’-lust. Так окреслюється в Шекспірових сонетах поняття шляхетної Любові – gentle love (10), amor honestus, і накреслюється межа між Любов’ю і Хіттю.

gentle, adj. [< ME gentil gentilis, ‘того ж роду’ (in LL, ‘з доброго роду’) < gens, ‘рід (у Стародавньому Римі)’ > genteel, gentile, gentry] – 1) належний вищим класам, культурному товариству; 2) такий, як у культурному товаристві, – витончений, добре вихований, і под. 3) заст. а) благородний, лицарський; 4) великодушний, зичливий; 5) лагідний, податливий; 6) добрий, щирий, мирний, терпеливий; 7) не бурхливий, не різкий, не грубий; 8) поступовий.

gentle, n. – людина вищого класу, шляхтич = джентльмен.