20
A Woman’s face with nature’s own hand painted
Hast thou, the Master-Mistress of my passion,
A woman’s gentle heart but not acquainted
With shifting change as is false women’s fashion,
An eye more bright than theirs, less false in rolling,
Gilding the object where-upon it gazeth,
A man in hue, all Hues in his controlling,
Which steals men’s eyes and women’s souls amazeth.
And for a woman wert thou first created,
Till nature as she wrought thee fell a-doting,
And by addition me of thee defeated,
By adding one thing to my purpose nothing.
But since she pricked thee out for women’s pleasure,
Mine be thy love, and thy love’s use their treasure.
20
У тебе Жiнки вид з руки природи,
О, пасії моєї Пане-Панi;
Жіноче й серце лагідне, та зроду
Не міниться, як-то серця оманні;
I око ясне поглядом зичливим
Все золотить, на чiм спiчне часинку;
Чоловікам ти сліпиш очі хтиві,
Бентежиш душу не одної жiнки.
На жiнку ти й творився від початку,
Природа ж захопилась в цьому ділі
І відняла мені тебе додатком,
Хоч цінним – зайвим для моєї цілі.
Раз він жінкам ліпився на вдогоду,
Любов – моя, він – їм у нагороду.
(Наталя Бутук)
Таємний майстре пристрастей моїх,
Лице жіноче маєш від природи
І серце жінки, та не спостеріг
В тобі ніхто фальшованої моди.
Все золотиться, наче сонця плин,
На що твої лише поглянуть очі;
Ти той, хто краде погляди мужчин
І душі зачаровує жіночі.
Ти жінкою вродитись мав, а втім
Природа так тебе укшталтувала,
Щоб володіти всім єством твоїм,
Тебе мені дала і знов забрала.
Ти – обранець жіночих насолод,
А я творю твоїх чуттів клейнод.
(Дм. Павличко)
21
So is it not with me as with that Muse,
Stirred by a painted beauty to his verse,
Who heaven it self for ornament doth use,
And every fair with his fair doth rehearse,
Making a couplement of proud compare
With Sun and Moon, with earth and sea’s rich gems,
With April’s first-born flowers and all things rare,
That heaven’s air in this huge rondure hems.
O let me, true in love, but truly write,
And then believe me, my love is as fair,
As any mother’s child, though not so bright
As those gold candles fixed in heaven’s air.
Let them say more that like of hear-say well,
I will not praise that purpose not to sell.
21
Чи ж я такий, як ті поети браві,
Любителі мальованої вроди,
Що й небеса прихилять величаві –
Своїм красуням повплітати в оди,
Бо ті достойні тільки порiвняння
Із Місяцем та Сонцем, зі скарбами
Землі та моря, з першим розквiтанням –
З будь-чим, що рідкісне під небесами?
Люблю я щиро, то й пишу правдиво!
Хоч не яскрить любов, як неба свiчi,
Але, як матері дитина – диво,
Бо світиться її людське обличчя.
В хвалебних творах галасу багато;
Я ж не хвалю: не хочу продавати.
(Наталя Бутук)
Чи я не той митець пустої проби,
Що, хтівши відтворити чар краси,
У небесах визбирує оздоби,
Тче взористі для неї пояси?
Метафори його компліментарні
Включають сонце, море, зорецвіт,
Предмети й квіти – рідкісні і гарні,
Весь облямований блакитом світ.
Ні! Прагну правди в почутті і в творі:
Моя любов чарівна, мов дитя,
Та все ж вона тьмянкіша за ті зорі,
Що світять крізь небесне накриття.
Навіщо їй похвал препишні шати?
Та ж я її не буду продавати!
(Дм. Павличко)
22
My glass shall not persuade me I am old,
So long as youth and thou are of one date,
But when in thee time’s furrows I behold,
Then look I death my days should expiate.
For all that beauty that doth cover thee
Is but the seemly raiment of my heart,
Which in thy breast doth live, as thine in me,
How can I then be elder than thou art?
O therefore love be of thy self so wary,
As I not for my self, but for thee will,
Bearing thy heart which I will keep so chary
As tender nurse her babe from faring ill.
Presume not on thy heart when mine is slain,
Thou gav’st me thine not to give back again.
22
Про вiк мені хай люстро не говорить,
Поки ти з молодістю перевесник;
Та як побачу: час тебе потворить –
Знай, і мої доходять краю весни.
Бо вся твоя краса благословенна –
Це мого серця облямiвка гожа;
Твоє у грудях б’ється серце в мене, –
То чи ж бо я старішим бути можу?
Тому ти так про себе мусиш дбати,
Як я – та не про себе, а про тебе,
Впадаючи, як няня круг дитяти,
Круг твого серця у його потребі.
Моє вб’єш серце – марна і надія,
Що віддане твоє віддам тоді я.
(Наталя Бутук)
Не здатне люстро довести, що я
Старий, допоки ти – весна в розквітті;
Та спалить душу смерті печія,
Як я побачу в тебе зморщок сіті.
Твоя краса – то сяєво одеж
Мойого серця, скреслого любов’ю;
А що ти серцем у мені живеш,
То, значить, ми ровесники з тобою.
Моє – в тобі, в мені – твоє життя;
Його оберігатиму, як няня
Оберігає крихітне дитя,
Оберігай же й ти моє дихання.
Не сподівайсь, як моє серце вб’ють,
Що зможеш ти собі своє вернуть!
(Дм. Павличко)
23
As an unperfect actor on the stage,
Who with his fear is put besides his part,
Or some fierce thing replete with too much rage,
Whose strength’s abundance weakens his own heart;
So I for fear of trust, forget to say
The perfect ceremony of love’s right,
And in mine own love’s strength seem to decay,
O’er-charged with burthen of mine own love’s might.
O let my books be then the eloquence
And dumb presagers of my speaking breast,
Who plead for love, and look for recompense
More than that tongue that more hath more expressed.
O learn to read what silent love hath writ,
To hear with eyes belongs to love’s fine wit.
23
Немов актор на сценi недолужний,
Який від переляку збився з ролі,
Чи богатир, чий лютий шал потужний,
Наддавши сил йому, позбавив волі, –
Так я, за браком певності і віри,
Забув слова любові обрядові
І духом упадаю, понад міру
Обтяжений потужністю любові.
Тож хай ці книги будуть красномовних
Грудей моїх німими віщунами –
У них сильніше почуття любовне,
Хоч інший більше виразив словами.
О, вчись любов читати незглибиму:
Любов научить слухати очима.
(Наталя Бутук)
Як безпорадний лицедій на сцені,
Що вибився із ролі і поник,
А чи як той, кому чуття шалені,
Буває, зопалу замкнуть язик,
Так я, злякавшись власної любові,
Явити справжніх почувань не зміг –
Я затинавсь на палахтливім слові
І викликав не співчуття, а сміх.
То хай же розмовляють із тобою
Мої книжки, хай з білого листа
Те прозвучить нечутною мольбою,
Чого не в змозі висловить уста.
Ввійди в моє мовчання і зумій
Очима наслухати голос мій.
(Дм. Павличко)
24
Mine eye hath played the painter and hath steeld
Thy beauty’s form in table of my heart,
My body is the frame wherein ’tis held,
And perspective it is best Painter’s art.
For through the Painter must you see his skill,
To find where your true Image pictured lies,
Which in my bosom’s shop is hanging still,
That hath his windows glazèd with thine eyes.
Now see what good-turns eyes for eyes have done:
Mine eyes have drawn thy shape, and thine for me
Are windows to my breast, where-through the Sun
Delights to peep, to gaze therein on thee.
Yet eyes this cunning want to grace their art:
They draw but what they see, know not the heart.
24
Ці очі – художник, бо в серце зуміли
Красу вкарбувати твою без різця;
За раму для неї моє стало тіло,
А це перспектива – ознака Митця.
У майстрові знайдеш і вміння химерне,
Й красу свою – Образ правдивий її:
Він все ще в грудей моїх висить майстерні,
А вікна до неї – це очі твої.
Бач, як послужилися очі очами:
Твiй обрис у грудях зiр викохав мiй,
І зиркає Сонце в очей твоїх брами
Та все приглядається пані моїй.
Уміння очам недостатньо, одначе,
Бо серця не знають – малюють, що бачать.
(Наталя Бутук)
Мій зір – художник, що працює вміло,
Він образ твій в моїй душі створив,
А рамою моє зробилось тіло:
Хіба це не найкраща з перспектив?
Дивись крізь майстра на його творіння,
Пізнай, де правда, зрима не для всіх:
В моїй робітні з вікон блискотіння –
Це блиски сонця із очей твоїх.
Дивись, що око створює для ока:
Моє тебе малює, а твоє
За шибку править – течія глибока
Самих небес в мою майстерню б’є.
Малюють виду лінії урочі,
Але не бачать серця мої очі.
(Дм. Павличко)
В моїх очах зоріє твій портрет,
Що ліг на серце замість полотна,
Для нього служить тіло, як багет,
І видна перспективи далина:
Запрошує художник і поет
В майстерню образів правдивих лиш.
В моєму серці знайдеш свій портрет
І світом яснооким озориш.
Дивись, яка спорідненість очей –
Мої тебе малюють, а твої...
З твоїх очей, як з вітражів, тече
Проміння золотистої зорі.
Та зір створив неповне полотно:
Не бачить твого серця – не дано.
(Гео. Пилипенко)
25
Let those who are in favor with their stars,
Of public honour and proud titles boast,
Whilst I whom fortune of such triumph bars,
Unlooked for, joy in that I honour most;
Great Prince’s favorites their fair leaves spread,
But as the Marigold at the sun’s eye,
And in them-selves their pride lies burièd,
For at a frown they in their glory die.
The painful warrior famousèd for worth,
After a thousand victories once foiled,
Is from the book of honour razèd quite,
And all the rest forgot for which he toiled.
Then happy I that love and am belovèd
Where I may not remove, nor be removèd.
25
Хай хваляться, хто у зiрок в фаворi,
I пишним титулом, й почесним станом;
Мені ж бо слави не дарують зорi –
Я тішусь потай тим, що варте шани.
Цвітуть під оком Князя фаворити,
Як Нагідки у сонячнім промiннi:
Ховається краса їх гордовита
І помирає в неласкавій тiнi.
Так само й воїн, доблестю великий:
Єдиний раз вернувсь без перемоги –
I з книги шани витерто навiки
Його і все, за що страждав до того.
А я щасливий: люблений, люблю я,
Де ні мене не витруть, ні зітру я.
(Наталя Бутук)
Хай зорі почестей і гордих звань
Обранцям осявають людське грище;
Мені ж н дано цих тріумфувань,
Я тішусь тим, що сам ціню найвище.
Допоки сяє, ніби сонце, князь, –
Цвіте, мов сонях, фаворит престолу,
Та глянь, над пругом хмара піднялась –
І в’яне цвіт, і хилиться додолу.
В ста битвах переможець-воївник
Водив звитяжні, меченосні лави,
Та раз програв, і вже назавжди зник,
Бо викреслений він із книги слави.
А я щасливий, що люблю: мене
Ніхто з мойого місця не зіпхне.
(Дм. Павличко)
26
Lord of my love, to whom in vassalage
Thy merit hath my duty strongly knit;
To thee I send this written ambassage
To witness duty, not to show my wit.
Duty so great, which wit so poor as mine
May make seem bare, in wanting words to show it;
But that I hope some good conceit of thine
In thy soul’s thought (all naked) will bestow it,
Till whatsoever star that guides my moving,
Points on me graciously with fair aspéct,
And puts apparel on my tottered loving,
To show me worthy of their sweet respect.
Then may I dare to boast how I do love thee,
Till then, not show my head where thou mayst prove me.
26
Тобі, о мій Володарю любові,
У кого я васалом в услужінні,
Шлю посланців, що свідчити у слові
Не ум мій, а обов’язок повинні.
Обов’язок такий, що розум бідний
Уже й не знає, як його списати;
Та вірю я – твоя уява гідна
Й нагого в добру думку зможе вбрати.
Коли сяйне на мене благодатно
Зоря-провідниця мойого шляху
Й любові вбогій дасть вбрання ошатне,
Всім показавши: варт я на увагу, –
То я тобою зважуся хвалитись,
А поки – мушу голову хилити.
(Наталя Бутук)
Володарю мойого почування,
В моїх обов’язках – твої права,
Я шлю тобі це писане послання
Як твій слуга, а не гравець в слова.
За бідністю свого ума і стежу –
Він одягти моїх думок не зміг,
Та сподіваюсь – ти даси одежу
Для голих мислей і чуттів моїх.
Коли ж зоря, що вказує дорогу,
Теплом і світлом душу овійне,
Дасть одяг і вбере нагу і вбогу
Мою любов, і звеселить мене,
Тоді явлю я слово довгождане,
А поки що прийми і це, мій пане.
(Дм. Павличко)
Володарю, я вірний твій васал,
Перед тобою стану на коліна,
Послання, що тобі я написав,
Це пошанівку знак, а не провина.
Моє послання прийде, мов жебрак,
Слова незграбні – босі всі та голі,
Не проганяй нещасних бідолах,
Знайди їм одяг і не кидай долі.
Коли знайду я зірку провідну,
Чий світ благословенний в небі видно, –
Лахміття скину, ризи одягну,
Аби з'явитись перед тебе гідно.
Тоді скажу я про любов безкраю,
А поки що спокусу обминаю.
(Гео. Пилипенко)
27
Weary with toil, I haste me to my bed,
The dear repose for limbs with travail tired,
But then begins a journey in my head
To work my mind, when body’s work’s expired.
For then my thoughts (from far where I abide)
Intend a zealous pilgrimage to thee,
And keep my drooping eye-lids open wide,
Looking on darkness which the blind do see.
Save that my soul’s imaginary sight
Presents their shadow to my sightless view,
Which like a jewel (hung in ghastly night)
Makes black night beauteous, and her old face new.
Lo thus by day my limbs, by night my mind,
For thee, and for my self, no quiet find.
27
Спiшу на постiль я по працi деннiй –
Спочинок любий нам по мандруваннях, –
Та настає тодi у тишi темнiй
Думок моїх настирне сновигання.
До тебе рвуться ревні ці прочани,
В далекі мандри поспішають спритно,
Хоч перед отяжілими очами –
Лиш темрява, яку сліпому видно.
І тільки образ їх в душі прозірній
Проймає видивом незрячі вiчi –
Мов самоцвіт, висить у тьмі беззiрнiй,
Старої ночі скрашує обличчя.
Вдень і вночі немає нам спокою:
Я все в дорозі – і завжди з тобою.
(Наталя Бутук)
Трудом знесилений, лежу в постелі,
Спочинку прагну, втомлений з доріг,
Але долаю знов пустелі й скелі –
Бреду шляхами помислів своїх.
До тебе всі думки мої гарячі
Йдуть, як прочани, – їх не перейму;
Я бачу те, що бачать і незрячі,
Віч не стуливши, дивлячись у тьму.
Душі моєї рятівливим оком
Тебе шукаю, як сліпець, – сліпма;
Ти входиш в темінь непочутним кроком, –
І по-новому світиться пітьма.
Вдень – тіло, а вночі – думки в роботі,
Нема спочинку ні душі, ні плоті.
(Дм. Павличко)
У стані змореності та знемоги
Я після подорожі сну чекав.
Хоч тіло оніміло від дороги,
Та мозок відпочинку не шукав.
Була навколо темінь непроглядна,
Та образ твій тягнув у далечінь:
Потреба прощі, провідна і владна,
Спрямовувала до твоїх святинь.
Я силою уяви і таланту
Побачив раптом світлу тінь твою,
Вона виблискувала діамантом,
Цю ніч перетворивши на зорю.
І розум, й ноги діють без упинку:
Без тебе не знаходять відпочинку.
(Гео. Пилипенко)
28
How can I then return in happy plight
That am debarred the benefit of rest?
When day’s oppression is not eased by night,
But day by night and night by day oppressed,
And each (though enemies to either’s reign)
Do in consent shake hands to torture me,
The one by toil, the other to complain
How far I toil, still farther off from thee.
I tell the Day to please him thou art bright,
And dost him grace when clouds do blot the heaven;
So flatter I the swart-complexioned night,
When sparkling stars twire not thou guil’st the even.
But day doth daily draw my sorrows longer,
And night doth nightly make grief’s length seem stronger.
28
Як можу я вертатися щасливим,
Коли спочинок забрано у мене:
То день гнітить, то ніч немилостива,
Й знов день – як ніч, а ніч – навала денна?
Обоє, борючись за панування,
Щоб мучити мене, з’єднали руки:
Трудами – за дня, уночі – картанням,
Що з тих трудів лиш більшає розпуки.
Кажу я дневі: ти – його свiтлиця,
Його краса, як хмари криють небо;
Так само влещую ніч темнолицю:
Коли ти є, то їй і зір не треба.
Та день за днем нанизує печалі,
А нiч щоночі важчим тисне жалем.
(Наталя Бутук)
Але чи можу я щасливим буть,
Коли й на мить не маю супочину?
Не вибавляє ніч мене з окуть,
Що в них за дня караюся і гину.
Катує день роботою, а ніч –
Моє прокляття темне і шалене –
Потверджує найгірше з протиріч:
Чи більш труджусь, тим далі ти від мене.
Щоб день добрішим був, кажу йому,
Що сяєш ти, мов небеса відкриті,
І ночі я доводжу, що пітьму
Ти золотиш, як та зоря в зеніті.
Щодня бере мене журба всуціль,
А тьма щоночі збільшує мій біль.
(Дм. Павличко)
Як можна з відпочинку мати зиск?
Я про передих навіть і не мислю:
Вночі не відпускає сталий тиск,
І ніччю день, і днина ніччю тиснуть.
Хоч вороги вони, та, певна річ,
Поплічники в лихому катуванні:
В дорогу гонить день; і шпетить ніч,
Що я дедалі дальше від кохання.
Я дню затіяв лестощі плести:
"Яскравіше за тебе не буває";
Лещу я ночі, що вона – як ти,
І світить людям, коли зір немає.
Та день нової туги додає,
А темна ніч нагадує своє.
(Гео. Пилипенко)
29
When in disgrace with Fortune and men’s eyes,
I all alone beweep my out-cast state,
And trouble deaf heaven with my bootless cries,
And look upon my self and curse my fate,
Wishing me like to one more rich in hope,
Featured like him, like him with friends possessed,
Desiring this man’s art, and that man’s scope,
With what I most enjoy contented least,
Yet in these thoughts my self almost despising,
Haply I think on thee, and then my state,
(Like to the Lark at break of day arising)
From sullen earth sings hymns at Heaven’s gate,
For thy sweet love remembered such wealth brings,
That then I scorn to change my state with Kings.
29
Коли я, з Долею в незгодi i з людьми,
На самоті оплакую вигнання
I небо непокою марними слiзьми,
Клену себе і власне безталання
Та заздрю тим, у кого більше є надiй,
Хто показний, багатий хто на друзiв;
І хист не той у мене, й менший розмах дій,
Що втіхою було – вiд того в тузi...
Уже і сам стаю ненависний собі
В цих думах, та подумаю про тебе –
І з тьми землі, мов Жайвір в досвітню глибінь,
Злітаю піснею до брами Неба:
Любові не змiняв би я твоєї
На королівські навіть привiлеї.
(Наталя Бутук)
Коли своє становище кляну,
Зневажений, знедолений до краю,
Коли в глухого неба талану
Я надаремно, плачучи, прохаю,
Тоді мінявся б долею з таким,
Хто більше має друзів і надії,
Хто мисленням пославився тонким,
Хто словом віртуозно володіє;
Але, тебе згадавши, тую ж мить
Єство моє стає таке щасливе,
Як жайвір, що возноситься в блакить
І на воротях раю творить співи.
Я не віддам, – хоч би й Господь звелів, –
Твою любов за блага королів.
(Дм. Павличко)
30
When to the Sessions of sweet silent thought
I summon up remembrance of things past,
I sigh the lack of many a thing I sought,
And with old woes new wail my dear time’s waste;
Then can I drown an eye (un-used to flow)
For precious friends hid in death’s dateless night,
And weep afresh love’s long since canceled woe,
And moan th’expense of many a vanished sight;
Then can I grieve at grievances foregone,
And heavily from woe to woe tell o’er
The sad account of fore-bemoaned moan,
Which I new pay as if not paid before.
But if the while I think on thee (dear friend)
All losses are restored, and sorrows end.
30
Як на Засідання солодких тихих дум
Скликаю спомини часів минулих,
Не за одним, що не збулось, печалить сум,
За тим, що згаяв, плачу я, знебулий.
Незвикле до сльози, смутиться око знов
За друзями, що смерть у ніч сховала,
Й давно забуту тугу вилива любов,
Оплакуючи тих, кого не стало.
І знов журюся бідами, що вже пройшли,
Гiркий вiд горя, переймаюсь горем,
Смутний рахунок, вже оплачений колись,
Знов переказуючи серцем хворим...
Та досить в мить таку тебе згадати –
Зникає сум, й вертаються всі втрати.
(Наталя Бутук)
Коли збираю тихі спогадання
На мовчазних роздумувань суди,
Знов оживають втрати і страждання,
Оновлюються давніх ран сліди;
Коли, згадавши дні минулі, плачу
За друзями, що їх давно нема,
Що їхні голоси й красу юначу
Навіки заховала ніч німа;
Коли роз’ятрюю жалями душу,
Що з ними вже не можу розійтись,
Тоді я знов розплачуватись мушу
За те за що платив уже колись.
Та як про тебе, любий мій, згадаю –
Печаль відходить в далечінь безкраю!
(Дм. Павличко)
31
Thy bosom is endeared with all hearts,
Which I by lacking have supposed dead,
And there reigns Love and all Love’s loving parts,
And all those friends which I thought burièd.
How many a holy and obsequious tear
Hath dear religious love stolen from mine eye,
As interest of the dead, which now appear
But things removed that hidden in there lie.
Thou art the grave where buried love doth live,
Hung with the trophies of my lovers gone,
Who all their parts of me to thee did give,
That due of many, now is thine alone.
Their images I loved, I view in thee,
And thou (all they) hast all the all of me.
31
У тебе в грудях – всі серця коханi,
Що, їх не чуючи, я мертвими вважав,
І все, над чим Любов – всевладна пані,
Там прихист друзів дорогих – твоя душа.
Святу сльозу вже не одну украла
З очей моїх священна, дорога любов
На користь мертвих, що живими стали,
Знайшовши в тебе в грудях свій незримий схов.
Ти – та гробниця, де живуть трофеї
Коханих, що мене любили й одiйшли:
Вони усе до схованки цієї,
Що в них було мого, тобі передали.
Я бачу у тобі їх любі лиця;
Ти (всі вони) – уся моя світлиця.
(Наталя Бутук)
В твоєму серці б’ються й ті серця,
Що втраченими вже були для мене;
Ті друзі, що зійшли до гробівця,
Знайшли в тобі життя благословенне.
Пролив я не одну святу сльозу
За тими, хто навіки-вік відходив,
Та їхню впізнаю в тобі красу,
Ти – їхнього життя ява і подив.
Ти – пантеон реліквій, де любов
Похована живе й снагу збирає,
Ти – всіх моїх надбань душевний схов,
Ти – почувань вмістилище безкрає.
В твоєму образі я бачу всіх,
Кого любив і в пам’яті зберіг.
(Дм. Павличко)
У тебе в грудях – дорогі серця
Тих друзів, що пішли в останню путь,
Тож там Любов царює без кінця, –
Усі вони – в тобі, ти – їхня суть.
О, скільки чистих, святобливих сліз
Скотилося у праведній журбі
За тими, що у тобі збереглись,
Що нині відображені в тобі!
Ти є склепінням, де любов жива,
Від всіх любимців там трофеї є.
Лише тобі належать всі права,
Що в них було мого – тепер твоє.
В тобі я бачу всіх коханих дар.
А ти – усього мого володар.
(Гео. Пилипенко)
32
If thou survive my well contented day,
When that churl death my bones with dust shall cover,
And shalt by fortune once more re-survey
These poor rude lines of thy deceasèd Lover,
Compare them with the bett’ring of the time,
And though they be out-stripped by every pen,
Reserve them for my love, not for their rhyme,
Exceeded by the height of happier men.
O then vouchsafe me but this loving thought:
“Had my friend’s Muse grown with this growing age,
A dearer birth than this his love had brought
To march in ranks of better equipage;
But since he died and Poets better prove,
Theirs for their style I’ll read, his for his love.”
32
Коли переживеш мій день рум’яний,
Як смерть-вахлак загорне в прах мої кiстки,
А ти випадком ще раз переглянеш
Прості оці, любов’ю писані рядки,
Зіставивши з найкращими новими
(Хай їх і перевершить муза молода),
Лиши їх – задля мене, не для рими:
Їй щасливіших не піддалась висота.
Про мене, друже, ти подумай лише:
“Росла б ця Муза досі, в ці гінкі часи
Любов його зродила б щось цінніше,
Щоб виступити в лавах вищої краси.
Нехай нові Поети кращі в стилі –
Мені ці вірші їх любов’ю милі.”
(Наталя Бутук)
Як проживеш мою погожу днину,
Коли затулить очі смерть мені,
І цю мою нехитру писанину
Переглядатимеш в самотині,
Зістав мене з поетами новими, –
Я, мабуть, програватиму, але ж
Ти збережи мій твір не задля рими, –
Мою любов ти в ньому збережеш.
Як віднайдеш її в моєму слові,
Тоді скажи: “Якби мій друг не вмер,
Талант його, народжений з любові,
Ще яскравіше сяяв би тепер.
За форму нові твори поважаю,
Його ж творіння – за любов безкраю”.
(Дм. Павличко)
33
Full many a glorious morning have I seen
Flatter the mountain tops with sovereign eye,
Kissing with golden face the meadows green,
Gilding pale streams with heavenly alchemy,
Anon permit the basest clouds to ride
With ugly rack on his celestial face,
And from the forlorn world his visage hide
Stealing unseen to west with this disgrace.
Even so my Sun one early morn did shine
With all triumphant splendor on my brow,
But out alack, he was but one hour mine,
The region cloud hath masked him from me now.
Yet him for this, my love no whit disdaineth,
Suns of the world may stain, when heaven’s sun staineth.
33
Не раз я бачив, як величний ранок
Голубить верхогір’я царським оком,
Лицем золотить зелень лук весняних,
Алхiмiзує в золото потоки –
Та й налягти дозволить мерзi хмарнiй,
Вид неба вкрити дибою гидкою
І від людей закрити лик прегарний,
Скрадаючись до заходу з ганьбою.
Колись й моє так Сонце засіяло
У мене на виду у блиску всьому –
Гай-гай, лиш на часину! – і сховалось
У темну хмаровиння паполому.
Та я його за це не зневажаю:
Й небесне сонце в темiнi буває.
(Наталя Бутук)
При сході сонця сяє в росах луг,
Сніжисті гори світять, як вітрила,
І в злото обертає все навкруг
Алхімія небесного світила.
Та западає світ не раз у тьму
І губиться в густому оболоччі,
Як лиш дозволить сонце, щоб йому
Закрила хмара променисті очі.
Так і мені торкнулися чола
Мого світила промені ласкаві,
Та – о нещастя – туча надійшла,
І я неждано опинився в мряві.
Так піднебесний світ погас мені,
Так гасять світло і сонця земні.
(Дм. Павличко)
34
Why didst thou promise such a beauteous day,
And make me travail forth without my cloak,
To let base clouds o’er-take me in my way,
Hiding thy bravery in their rotten smoke?
’Tis not enough that through the cloud thou break,
To dry the rain on my storm-beaten face,
For no man well of such a salve can speak,
That heals the wound, and cures not the disgrace;
Nor can thy shame give physic to my grief,
Though thou repent, yet I have still the loss,
Th’offender’s sorrow lends but weak relief
To him that bears the strong offence’s cross.
Ah, but those tears are pearl which thy love sheeds,
And they are rich, and ransom all ill deeds.
34
Чого ж ти обiцяв прекрасний ранок –
Аби пішов я без плаща в дорогу, –
Й дозволив хмарам ницим та поганим
Твою сховати звагу в бридь вологу?
Тепер крізь них прорватися не досить,
Щоб осушити вид, грозою збитий:
Хто ж той бальзам цілющим проголосить,
Що рану гоїть, як ганьби не змити?
І жаль твій не поможе жалю мому,
Хоч ти i каєшся, все ж я страждаю:
Жаль кривдника – слабка полегша тому,
Хто кривдний хрест нести на собі має.
Ах, сльози, сльози... почуття перлини:
Багатий відкуп за недобрі чини.
(Наталя Бутук)
Я без плаща надвір подався з дому,
Бо днину ти пообіцяв ясну.
Попав я в бурі клекітну содому,
А ти? Сховався в тучу грозяну!
І хоч лице моє, дощем побите,
Ти осушив, пробившись із-за хмар,
Це – лік, що рану може загоїти,
Але не зніме сорому удар.
Ти каєшся, та болю навісного
Тобі не втихомирити й на мить:
Мала покривдженому втіха з того,
Що кривдникові теж душа болить.
Але... О сльози, почувань перлини! –
Обернуті в скарби твої провини.
(Дм. Павличко)
35
No more be grieved at that which thou hast done,
Roses have thorns, and silver fountains mud,
Clouds and eclipses stain both Moon and Sun,
And loathsome canker lives in sweetest bud.
All men make faults, and even I in this,
Authorizing thy trespass with compare,
My self corrupting salving thy amiss,
Excusing their sins more than their sins are:
For to thy sensual fault I bring in sense,
Thy adverse party is thy Advocate,
And ’gainst my self a lawful plea commence,
Such civil war is in my love and hate,
That I an áccessary needs must be
To that sweet thief which sourly robs from me.
35
Ну, не смутися вже в своїй провині:
Є мул у джерелi, шипи – у рожi,
І Сонце, й Мiсяць меркнуть в хмаровиннi,
I тля бридка живе у бростi гожiй;
Нема людей без хиб, – і я тут, грішний,
Грішити дозволяю порiвнянням,
Твій учин вигороджуючи пишно,
Виправдую усяке їх дiяння;
Я вношу сенс в твою чуттєву хибу:
Твій супротивник – в тебе Адвокатом,
Бо йде в душі війна такого штибу,
Що треба і з напарника спитати, –
То й сам на себе я вину складаю:
Я дався обікрасти – я й страждаю.
(Наталя Бутук)
Сподіяне не вернеться навспак:
Та западає навіть сонце в тучі,
Троянда має колючки, й хробак,
Бува, з’їдає пуп’янки пахучі.
Всі – грішні. Я – також: переступ твій
Вкладаю у метафори сьогодні,
Освячуючи гріх, сам гріходій,
Вкидаюсь добровільно до безодні.
Твій гріх я виправдовую сповна,
Із ворогів лаштуюсь в побратими:
Любов з ненавистю зійшлись – війна
В душі йде громадянська поміж ними.
Солодкий злодію, я став твоїм
Напарником – грабую власний дім.
(Дм. Павличко)
36
Let me confess that we two must be twain,
Although our undivided loves are one:
So shall those blots that do with me remain,
Without thy help, by me be borne alone.
In our two loves there is but one respect,
Though in our lives a separable spite,
Which though it alter not love’s sole effect,
Yet doth it steal sweet hours from love’s delight.
I may not ever-more acknowledge thee,
Lest my bewailèd guilt should do thee shame,
Nor thou with public kindness honour me,
Unless thou take that honour from thy name:
But do not so, I love thee in such sort,
As thou being mine, mine is thy good report.
36
Дозволь зізнатися: хоч неділима
Любов між нами – розділитись треба:
Віднині, що моє лиш, я й нестиму –
Всі власні плями, – сам-один, без тебе.
Респект в любовей наших двох – єдиний,
Та між життями нашими є звада,
Котра в цілому на любов не вплине,
От тільки час її солодкий вкраде.
До тебе признаватися не стану,
Щоб не ввести іще раз в осорому;
Й ти не піднось мене до свого стану,
Ім’я своє неславлячи при тому, –
Так не роби, мій друже нелукавий:
Ти мій – моя тобі і добра слава.
(Наталя Бутук)
Я визнаю: нас двоє – ти і я,
Та, хоч і неподільні ми в любові,
Нехай не передасть душа моя
Тобі свої гіркоти полинові.
Любов у нас одна, та хай живуть
Окремо наші почуття й принади;
Дні насолоди в нас вони крадуть,
Ми мусим розійтись, немає ради.
Щоб не завдати сорому тобі,
Я вдам, немов не знаюся з тобою,
І ти обачним будь, аби в юрбі
Висока честь не вкрилася ганьбою,
Бо я цього не хочу – прагну я,
Щоб не зганьбилося твоє ім’я.
(Дм. Павличко)
37
As a decrepit father takes delight,
To see his active child do deeds of youth,
So I, made lame by Fortune’s dearest spite,
Take all my comfort of thy worth and truth.
For whether beauty, birth, or wealth, or wit,
Or any of these all, or all, or more
Entitled in their parts, do crowned sit,
I make my love engrafted to this store;
So then I am not lame, poor, nor despised,
Whilst that this shadow doth such substance give,
That I in thy abundance am sufficed,
And by a part of all thy glory live.
Look what is best, that best I wish in thee,
This wish I have, then ten times happy me.
37
Немов кульгавий батько, радий юним
Забавам спритним рідної дитини,
Покривджений неласкою фортуни,
Відраду маю у тобі єдину.
Коли багатство, розум, рід чи врода –
Одне щось, все разом, чи й більше того –
Належно їх увінчують природу,
Я ще любов мою щеплю до всього, –
I вже не злидень я, не жертва долі:
Таку ця тінь живу дає наснагу,
Що твоїм статком повнюся доволі,
Живу частинкою твойого блага.
Як все в тобі достойне і правдиве –
Десятикратно я тоді щасливий.
(Наталя Бутук)
Як батька тішать молоді синове,
Коли вже вік його додолу гне,
Так ти наснажуєш мій дух, любове,
Знов повертаєш до життя мене.
Красу, шляхетність, розум і здоров’я,
І все те разом в рисах світляних –
Всі людські цінності в тобі знайшов я
І лиш любов свою щеплю до них.
Багатства і скарби твої – нетлінні,
Тому я і не вбогий, не клиша,
Бо в образу твого чудовій тіні
Добром просяяла й моя душа.
Ти – благородства втілення для мене,
Моєї мрії щастя незбагненне.
(Дм. Павличко)
Я мов ослаблий батько у літах,
Що радо в синові знаходить гідність, -
Хоч маю кривдну долю бідолах,
Мене втішають честь твоя і вірність;
Твоє багатство, вроди ясний чар,
Твоє походження – усе від Бога;
Ти й величчю наділений, як цар, –
Лиш додаю свою любов до цього.
Твій образ впевненість таку несе,
Що я вже не жебрак і не кульгавий,
Я у твоїх щедротах – маю все,
Живу частиною твоєї слави.
Для тебе щастя я молити рад,
Від того сам вщасливлююсь стократ.
(Гео. Пилипенко)
38
How can my Muse want subject to invent
While thou dost breathe that pour’st into my verse
Thine own sweet argument, too excellent
For every vulgar paper to rehearse?
O give thy self the thanks if ought in me,
Worthy perusal, stand against thy sight,
For who’s so dumb that cannot write to thee,
When thou thy self dost give invention light?
Be thou the tenth Muse, ten times more in worth
Than those old nine which rhymers invocate,
And he that calls on thee, let him bring forth
Eternal numbers to out-live long date.
If my slight Muse do please these curious days,
The pain be mine, but thine shall be the praise.
38
Як може Музі теми бракувати,
Коли ти в мій рядок вливаєш кожний
Свій власний зміст, солодкий і багатий,
Що не один й збагнути не спроможний?
Собi ж і дякуй, як впаде ув очi
В мені хоч дещо, варте на увагу,
Адже й нiмий тобі співати схоче –
Це ж ти даєш для творчості наснагу!
Десята Музо, будь десятикратно
Ціннішою за дев’ять Муз античних;
Хай тóму родяться рядки удатно,
Кого ти надихнеш до творів вічних!
Якщо ж моя, грайлива, до вподоби,
Труди – мої, твоя – хвали оздоба.
(Наталя Бутук)
Якої ще уяви осягти
Моїй ненатомлéнній Музі треба,
Якщо в моєму вірші сяєш ти:
Вродливіша краса не зійде й з неба.
Подякуй же собі, а не мені –
Зчитав, а не створив я твою вроду,
І вимережую рядки хвальні
Та не собі, а правді навдогоду.
Тож Музою десятою ти стань,
Найкращою богинею натхнення,
Безсмертні твори, повні осяянь,
Хай родяться з твого благословення.
Подобатись – моєї Музи ціль:
Ти їй даєш красу, а я – свій біль.
(Дм. Павличко)
39
O how thy worth with manners may I sing,
When thou art all the better part of me?
What can mine own praise to mine own self bring;
And what is’t but mine own when I praise thee?
Even for this, let us divided live,
And our dear love lose name of single one,
That by this separation I may give
That due to thee which thou deserv’st alone.
O absence, what a torment wouldst thou prove,
Were it not thy sour leisure gave sweet leave
To entertain the time with thoughts of love,
Which time and thoughts so sweetly dost deceive,
And that thou teachest how to make one twain,
By praising him here who doth hence remain.
39
О, як тебе співати шанобливо,
Коли ти – все найкраще у мені?
Себе хвалити що мені за диво?
І що кому дадуть такі пісні?
Тому з тобою ліпше нам розстатись,
Любов не звати на одне ім’я,
Щоб я окремо міг тобі віддати
Ту шану, що по праву є твоя.
Було би у розлуці повно болю,
Якби не дозволяв цей час гiркий
Його думками солодити вволю,
Так час обманюючи i думки,
Та вчитись з одного робити двоє –
З осібною для кожного хвалою.
(Наталя Бутук)
О, якщо ми поєднані з тобою, –
Ти світла часточка мого єства, –
То, значить, я твоїх чеснот хвальбою
Собі складаю пишні хвалебства.
А як розлучимось, і дві істоти
Окремо житимуть, не в однині,
Тоді знести я можу над висоти
Лише твої прикмети осяйні.
Розлука буде болісна, мов рана,
Та на дозвіллі, де панує час,
Любові мрія – чарівна омана,
Олжа солодка порятує нас.
В єдиному єстві ми – два начала,
Та хай би лиш тобі хвала звучала.
(Дм. Павличко)
