14
One Sister have I in our house,
And one, a hedge away.
There's only one recorded,
But both belong to me.
One came the road that I came —
And wore my last year's gown —
The other, as a bird her nest,
Builded our hearts among.
She did not sing as we did —
It was a different tune —
Herself to her a music
As Bumble bee of June.
Today is far from Childhood —
But up and down the hills
I held her hand the tighter —
Which shortened all the miles —
And still her hum
The years among,
Deceives the Butterfly;
Still in her Eye
The Violets lie
Mouldered this many May.
I spilt the dew —
But took the morn —
I chose this single star
From out the wide night's numbers —
Sue — forevermore!
14
Є дві Сестри у мене
Хоч знають всі одну ―
Оту що вдома. Інша ―
За живоплотом ген.
В літа мої убравшись
Одна зо мною йшла —
У наших душах друга
Гніздо собі звила.
Та не вторила наших
Улюблених пісень ―
Сама собі співала
Як Джміль в липневий день.
Ген горами-долинами
Дитинство відійшло ―
З посестрою за руку
Так легко йти було —
Вже стільки літ
Той джміль бринить —
Метелика ляка;
Вже стільки весен
Не зника
Фіалонька з зіниць.
Росу порозсипала я —
Та ранок — мій,
І ця зоря ―
У безлічі нічній
Обраниця моя!
41a
Who robbed the Woods —
The trusting Woods?
The unsuspecting Trees
Brought out their Burs and mosses
His fantasy to please.
He scanned their trinkets curious —
He grasped — he bore away —
What will the solemn Hemlock —
What will the Fir tree say?
41а
Це хто Ліси обчімхав ―
Довірливі Ліси?
Дерева все що мали ―
Всі шишки мохи брості
Йому повиставляли.
А він розкидав ті скарби ―
Погравсь та й згинув ―
Що строга Тсуга скаже?
А що ― Ялина?
78
A poor — torn heart — a tattered heart —
That sat it down to rest —
Nor noticed that the Ebbing Day
Flowed silver to the West —
Nor noticed Night did soft descend —
Nor Constellation burn —
Intent upon the vision
Of latitudes unknown.
The angels — happening that way
This dusty heart espied —
Tenderly took it up from toil
And carried it to God —
There — sandals for the Barefoot —
There — gathered from the gales —
Do the blue havens by the hand
Lead the wandering Sails.
78
Сердешне — серце — струджене
Перепочити сіло
Та й незчулося як День
Сплив за обрій сріблом
Як Ніч встала тихесенько ―
Запалила Зорі ―
Не бачило ― задивлене ―
У чімсь неозорім.
Та нагодились янголи ―
З курної дороги
Підхопили невсипуще
Й однесли до Бога —
Там ― босому черевички
Там ― ведуть за руку
Сині гавані небесні
Вітрильце заблукане.
89
Some things that fly there be ―
Birds ― Hours ― the Bumblebee ―
Of these no Elegy.
Some things that stay there be ―
Grief ― Hills ― Eternity ―
Nor this behooveth me.
There are, that resting, rise.
Can I expound the skies?
How still the Riddle lies!
1859
89
Є речі швидкоплинні —
Птахи ― Джмелі ― Хвилини —
Вони не для Помину.
Є сталі — споконвічні —
Горе ― Гори ― Вічність —
Мені не симпатичні.
А є, що в спокої летять.
Он небеса — як передать?
Як тихо Грохоти лежать!
89
Щось відлітає: гуси-лебеді —
Меткі джмелі — стрімкі хвилини,
Та все це з іншої елегії.
А щось лишається незмінним:
Безмежжя — горе — гори — вічність
Слідом за мною йдуть невпинно.
Перепочинок — злет — величність.
Хто може зрозуміти небо?
В нім стільки загадок одвічних!
101
Will there really be a "Morning"?
Is there such a thing as "Day"?
Could I see it from the mountains
If I were as tall as they?
Has it feet like Water lilies?
Has it feathers like a Bird?
Is it brought from famous countries
Of which I have never heard?
Oh some Scholar! Oh some Sailor!
Oh some Wise Men from the skies!
Please to tell a little Pilgrim
Where the place called "Morning" lies!
101
Невже і справді буде Ранок?
Невже є щось таке як День?
А що як стала б я горами ―
Побачила б як він іде?
У нього ноги ― як в Латаття?
У нього пір’я ― як в Птахів?
А родом звідки він? Із знатних ―
Незнаних лиш мені країв?
О найученіший з людей!
О наймудріший з херувимів!
Де ― звідкіля береться День?
Скажіть малому Пілігриму!
134
A little bread ― a crust ― a crumb ―
A little trust -- a demijohn ―
Can keep the soul alive ―
Not portly, mind! but breathing ― warm ―
Conscious ― as old Napoleon,
The night before the Crown!
A modest lot ― A fame petite ―
A brief Campaign of sting and sweet
Is plenty! Is enough!
A Sailor's business is the shore!
A Soldier's ― balls! Who asketh more,
Must seek the neighboring life!
134
Душі скоринки ― скибки ― крихти хліба
І трохи віри – хай галон ―
Достатньо ― аби дихала теплом
Негордо – чуйно – вільно –
Так, як старий Наполеон
У ніч Коронаційну.
Хай куца честь ― мала хвала ―
Дрібний Похід добра і зла ―
І досить! Більш не треба!
Як берег ― Моряку, як порох ― Вояку!
А хто шукає долю не таку ―
Нехай питає в Неба!
181
I lost a World ― the other day!
Has Anybody found?
You'll know it by the Row of Stars
Around its forehead bound.
A Rich man ― might not notice it ―
Yet ― to my frugal Eye,
Of more Esteem than Ducats ―
Oh find it ― Sir ― for me!
181
Мені Світ десь загубився.
Ніхто не знаходив?
Його знати по віночку
Зоряних клейнодів.
Багач міг би й не добачить ―
А мені ― убогій ―
Нема Золота над нього.
Знайдіть ради Бога!
258
There's a certain slant of light,
On winter afternoons
That oppresses, like the weight
Of cathedral tunes ―
Heavenly hurt, it gives us ―
We can find no scar,
But internal difference,
Where the meanings, are ―
None may teach it – anything ―
'Tis the seal despair ―
An imperial affliction
Sent us of the air ―
When it comes, the landscape listens ―
Shadows ― hold their breath ―
When it goes, 'tis like the distance
On the look of death ―
258
Зимній день ― буває ― гляне
Променем останнім
Так що вдарить в саме серце
наче грім органів.
Рана його чудотворна ―
Ти не знайдеш знаку ―
А тільки там де сутності ―
Защемить інако.
Не збагнути цього щему
Це ― вишній відчай
Небесами послана
Царствена печаль.
Прийде ― все довкілля нишкне
Тіні мруть і мерхнуть ―
А відхід її величний ―
Як хода у смерті.
260
Read — Sweet — how others — strove —
Till we — are stouter —
What they — renounced —
Till we — are less afraid —
How many times they — bore the faithful witness —
Till we — are helped —
As if a Kingdom — cared!
Read then — of faith —
That shone above the fagot —
Clear strains of Hymn
The River could not drown —
Brave names of Men —
And Celestial Women —
Passed out — of Record
Into — Renown!
260
Читай ― дитино ― як боролись інші ―
Хай нам прибуде сил;
Чого вони зреклись ―
Хай нам відваги стане;
Які тверді були ― відстоюючи правду ―
Це нам снаги додасть ―
Немов за нами ― світ!
Читай дитя ― про віру
Що сяла над кострища ―
Про чисті звуки псалму
Що не ішли на дно ―
Про мужні імена
Звитяжниць і звитяжців ―
Що зі скрижалів смертних ―
В безсмертя перейшли!
288
I'm nobody! Who are you?
Are you ― Nobody ― Too?
Then there's a pair of us don't tell!
They'd advertise ― you know!
How dreary ― to be ― Somebody!
How public ― like a Frog ―
To tell one’s name ― the livelong June ―
To an admiring Bog!
288
Я? Я ― ніхто. А ти?
Ти теж Ніхто?
Тоді нас двоє ― цить!
Відомо ― донесуть.
Як гидко бути Кимсь!
Як стидко ― ніби Жаба ―
Перед захопленим Багном
Виквакувати зябра!
338
I know that He exists.
Somewhere — in Silence —
He has hid his rare life
From our gross eyes.
'Tis an instant's play.
'Tis a fond Ambush —
Just to make Bliss
Earn her own surprise!
But — should the play
Prove piercing earnest —
Should the glee — glaze —
In Death's — stiff — stare —
Would not the fun
Look too expensive!
Would not the jest —
Have crawled too far!
338
Я знаю ― Він є.
Хова десь ― у Тиші ―
Свою іпостась
Від грубих очей.
Це ― така собі гра,
Невинні зальоти ―
Щоб заскочене Щастя
Аж завмерло від дива!
А що, коли гра
Обернеться на правду ―
Й іскра радості зблисне
В Смерті ― хижих ― очах ―
Не задорого вийде
Та мила забава?
Не стрибне задалеко
Маленький той жарт?
374
I went to Heaven —
'Twas a small Town —
Lit — with a Ruby —
Lathed — with Down —
Stiller — than the fields
At the full Dew —
Beautiful — as Pictures —
No Man drew.
People — like the Moth —
Of Mechlin — frames —
Duties — of Gossamer —
And Eider — names —
Almost — contented —
I — could be —
'Mong such unique
Society —
374
Була я в Раю ―
Це маленьке містечко —
Рубіном осяяне
Вруном заклечане
Тихіше од ниви
Що повна Роси —
Неописанної
Диво-краси.
Там люди ― мов Нетлі
Мереживомасті
Що мають імення
Лебідко-пухнасті
Й не більше турбот
Ніж бабине літо ―
Непогано було б
Між такої еліти!
435
Much Madness is divinest Sense —
To a discerning Eye —
Much Sense — the starkest Madness —
’Tis the Majority
In this, as All, prevails —
Assent ― and you are sane —
Demur ― you’re straightway dangerous —
And handled with a Chain —
435
Де надто Безуму ― видюще Око
Добачить Божий Розум ―
Де надто Розуму ― добачить сущий Безум.
Тут Більшість, як і скрізь ―
Пан і пастух.
Годись ― і ти розумний —
Упрись ― і ти безумець
Прип’ятий на ланцюг —
465
I heard a Fly buzz ― when I died ―
The Stillness in the Room
Was like the Stillness in the Air ―
Between the Heaves of Storm ―
The Eyes around ― had wrung them dry ―
And Breaths were gathering firm
For that last Onset ― when the King
Be witnessed ― in the Room ―
I willed my Keepsakes ― Signed away
What portions of me be
Assignable ― and then it was
There interposed a Fly ―
With Blue ― uncertain stumbling Buzz ―
Between the light ― and me ―
And then the Windows failed ― and then
I could not see to see ―
465
Я вчула Мухи дзум ― умерши ―
Коли в Кімнаті стало
Так тихо-тихо ― як у бурю
Між гребенями шквалу.
Досуха виплакались Очі
І сили Дух збирав
У свій останній Злет ― на спит
В Присутності Царя.
Всі Пам’ятки заповіла
Все відписала ― що
Далося відписати ― й тут
Втесалась нагло Муха ―
Нудкий ― непевний тоскний Дзум
Між мною й світлом ―
А потім ― Вікна попливли
І я ― і я осліпла ―
502
At least — to pray — is left — is left —
Oh Jesus — in the Air —
I know not which thy chamber is —
I'm knocking — everywhere —
Thou settest Earthquake in the South —
And Maelstrom, in the Sea —
Say, Jesus Christ of Nazareth —
Hast thou no Arm for Me?
502
Одне лишилось ― молитви.
О Христе в небесі!
Котрий покій небесний ― твій?
Я стукаю в усі ―
Рука твоя всесильная
Моря і гори верне ―
Невже, Назаретянине,
Нема її для мене?
510
It was not Death, for I stood up,
And all the Dead, lie down —
It was not Night, for all the Bells
Put out their Tongues, for Noon.
It was not Frost, for on my Flesh
I felt Siroccos — crawl —
Nor Fire — for just my Marble feet
Could keep a Chancel, cool —
And yet, it tasted, like them all,
The Figures I have seen
Set orderly, for Burial,
Reminded me, of mine —
As if my life were shaven,
And fitted to a frame,
And could not breathe without a key,
And 'twas like Midnight, some ―
When everything that ticked — has stopped —
And Space stares all around —
Or Grisly frosts — first Autumn morns,
Repeal the Beating Ground —
But, most, like Chaos ― Stopless — cool —
Without a Chance, or Spar —
Or even a Report of Land —
To justify — Despair.
510
Не Смерть була це ― я ж стояла,
Смерть ― горілиць кладе.
Й не Ніч ― бо язикаті дзвони
Розбамкались на День.
І не Мороз ― бо повз по шкірі
Рвучкий гарячий вітер.
І не Вогонь ― бо Мармур ніг
Холодний був як Вівтар.
Було немов це все нараз,
Й у всіх нараз, Кого
Вкладали в домовину ―
Я бачила себе ―
Немовби це ― моє життя
Підголене, підрівняне,
Й бездишне ― без заводу,
І ще було щось наче Північ ―
Коли спиняє цокіт час ―
А Простір світить більмами ―
Чи перші прикрі холоди
З мертвотними обіймами ―
Проте найімовірніш ― Хаос ―
Неспинний, нерозмічений ―
Без просвітку ― пристáнку ―
Без Берега для Відчаю.
540
I took my Power in my Hand —
And went against the World —
'Twas not so much as David — had —
But I—was twice as bold —
I aimed by Pebble — but Myself
Was all the one that fell —
Was it Goliath — was too large —
Or was myself — too small?
540
Всю Міць свою взяла в Кулак
І стала я на світ —
Не силою ― відвагою
Сильніша ніж Давид.
Поцілив Камінь мій — та хто
Упав? Упала Я —
Чи завеликий Голіаф?
Чи просто я ― маля?
692
The Sun kept setting — setting — still
No Hue of Afternoon —
Upon the Village I perceived
From House to House 'twas Noon —
The Dusk kept dropping — dropping — still
No Dew upon the Grass —
But only on my Forehead stopped —
And wandered in my Face —
My Feet kept drowsing — drowsing — still
My fingers were awake —
Yet why so little sound — Myself
Unto my Seeming — make?
How well I knew the Light before —
I could see it now —
'Tis Dying — I am doing — but
I'm not afraid to know —
692
А Сонце все сіда ― сіда
Й ніде ― ані тіні
Ані натяку на вечір ―
Полудень прецінь ―
А Сутінь все спада ― спада,
Та Роси ― ні краплі ―
Одна лише з Чола сповзла
На Лице неквапно.
А Стопи все дрімотніють ―
Не сплять тільки руки ―
Чом щось коїться зі Мною
А душа ― ні звуку?
Як ясно Світ мені світив!
А тепер погаснув.
Знаю я ― це Смерть моя ―
та мені не страшно ―
754
My Life had stood ― a Loaded Gun ―
In Corners ― till a Day
The Owner passed ― identified ―
And carried Me away ―
And now We roam in Sovereign Woods ―
And now We hunt the Doe ―
And every time I speak for Him ―
The Mountains straight reply ―
And do I smile, such cordial light
Upon the Valley glow ―
It is as a Vesuvian face
Had let its pleasure through ―
And when at Night ― Our good Day done ―
I guard My Master's Head ―
'Tis better than the Eider-Duck's
Deep Pillow ― to have shared ―
To foe of His ― I'm deadly foe ―
None stir the second time ―
On whom I lay a Yellow Eye ―
Or an emphatic Thumb ―
Though I than He ― may longer live
He longer must ― than I ―
For I have but the power to kill,
Without―the power to die —
754
Моє Життя у кутику ―
Рушниця наладована ―
Чека як День-господар
Підхопить ― і у путь.
Вдвох бродимо Дібровами,
Удвох полюєм Оленя,
І що гукну за Нього ―
Вмить Гори відгукнуть.
А посміхнусь ― Долина
Таким наллється світлом ―
Мов вивергнувся втіхою
Везувій верховин!
Засне мій Пан Добридень ―
Пильную в узголів’ї ―
Й миліша та сторожа
Ніж пух його перин.
Хай ворог начувається ―
Не встане вже на кого
Недобрим скину Оком ―
Перста скерую гнів!
Я, може, й довго житиму ―
Та Він ще довше мусить
Бо вбити ― це я здужаю,
Але померти ― ні.
917
Love — is anterior to Life —
Posterior — to Death —
Initial of Creation, and
The Exponent of Breath —
917
Любов ― життя предтеча
І смерті ― спадок
Творінь ― зачаток
Душі ― свічадо.
919
If I can stop one Heart from breaking
I shall not live in vain
If I can ease one Life the Aching
Or cool one Pain
Or help one fainting Robin
Unto his Nest again
I shall not live in Vain.
919
Одну бодай розрадити розпуку
І я немарне проживу
Один лиш біль полегшити чи муку
Чи ношу життьову
Одне бодай пригріти дрозденя
Що випало в траву
І я немарне проживу.
976
Death is a Dialogue between
The Spirit and the Dust.
"Dissolve" says Death ― The Spirit "Sir
I have another Trust" ―
Death doubts it ― Argues from the Ground ―
The Spirit turns away
Just laying off for evidence,
An Overcoat of Clay.
1864
976
Смерть ― Діалог, що Дух і Прах
Ведуть на самоті.
“Згинь!” каже Смерть ― а Дух “Моє
Призначення не в тім” ―
Смерть далі гне ― “Земне ― землі!”
Замовк Дух ― просто кинув
Відходячи ― як аргумент ―
Плащ із земної глини.
1075
The Sky is low — the Clouds are mean.
A Travelling Flake of Snow
Across a Barn or through a Rut
Debates if it will go —
A Narrow Wind complains all Day
How some one treated him
Nature, like Us is sometimes caught
Without her Diadem.
1866
1075
Похмуре Небо — хижі Хмари
Сніжинка де-не-де
Боїться впасти завагавшись ―
Іде сніг? не іде?
Від ранку Вітер нудить світом...
Природу ― як і Нас ―
Теж можна ненароком
Піймати без Прикрас.
1104
The Crickets sang
And set the Sun
And Workmen finished one by one
Their Seam the Day upon.
The low Grass loaded with the Dew
The Twilight stood, as Strangers do
With Hat in Hand, polite and new
To stay as if, or go.
A Vastness, as a Neighbor, came,
A Wisdom, without Face, or Name,
A Peace, as Hemispheres at Home
And so the Night became.
1104
Спів Цвіркуна
Сонце прогнав
Люд трудящий домережав
Рукоділля Дня.
Залягла Роса на Трави
Присмерк ― наче Гість
Сором’язливо-цікавий
На дверях загáвивсь.
Завітав хтось безіменний,
Без Лиця і Віч,
Безберегий, сокровенний,
Тихомудрий ― Ніч.
1172
The Clouds their Backs together laid
The North begun to push
The Forests galloped till they fell
The Lightning played like mice
The Thunder crumbled like a stuff
How good to be in Tombs
Where Nature’s Temper cannot reach
Nor missile ever comes
1172
Повишиковувались Хмари
А Північ стала поганяти
Діброви мчали ― аж упали ―
Шмигнула Блискавка мишвою
І Грім розсипався мов приск...
Як добре в захистку Могили
Де не сягає Гнів Природи
Й ніколи не дістане мста!
1212
A word is dead
When it is said,
Some say.
I say it just
Begins to live
That day.
1212
Вмирає слово
лишень промовив ―
кажуть люди.
А я: Якраз
прийшов його час ―
жити буде.
1320
Dear March ― Come in ―
How glad I am ―
I hoped for you before ―
Put down your Hat ―
You must have walked ―
How out of Breath you are ―
Dear March, how are you, and the Rest ―
Did you leave Nature well ―
Oh March, Come right upstairs with me ―
I have so much to tell ―
I got your Letter, and the Birds ―
The Maples never knew that you were coming ―
I declare ― how Red their Faces grew ―
But March, forgive me ―
And all those Hills you left for me to Hue ―
There was no Purple suitable ―
You took it all with you ―
Who knocks? That April ―
Lock the Door ―
I will not be pursued ―
He stayed away a Year to call
When I am occupied ―
But trifles look so trivial
As soon as you have come
That blame is just as dear as Praise
And Praise as mere as Blame ―
1320
Заходь, милий Березню!
От радість для мене!
Я так тебе виглядала!
Скидай капелюха ―
Ішов мабуть піхотою ―
Он як заморився!
Як життя? Рідня здорова?
А Природа-мати?
Хутчіш сідай ― маю тобі
Стільки розказати!
Була ― була Вісточка ― Птахи приносили.
Тільки Клени заскочені ―
Аж побагровіли!
Ти вже вибач, Березню
Що я верховини
Не розцвітила як треба ―
Весь-бо Пурпур ― в тебе.
Хтось стукає? Ах ― це Квітень?
Замкніть двері! Годі!
Проханого рік чекала ―
А він бач приходить
Коли в мене стільки діла!
Та лиш прийшов ― стало
Усе таким дрібномастим
Що нагінкам чи похвалам ―
Одна ціна красна ―
1478
Look back on Time, with kindly eyes --
He doubtless did his best --
How softly sinks that trembling sun
In Human Nature's West --
1879
1478
На Час оглянься добрими очима ―
Усе що міг він дав ―
І як же тихо трепетливим сонцем
За пруг Єства сіда ―
1605
Each that we lose takes part of us;
A crescent still abides,
Which like the moon, some turbid night,
Is summoned by the tides.
1605
Відходять друзі ― убуваєм ми ―
До серпика ― та й він
Колись, як місяць, в темну ніч
Зачує клич глибин.
