Menu 

Shakespeare. Коментарі до сонета 45

 

THe other two,slight ayre,and purging fire,
Are both with thee,where euer I abide,
The first my thought,the other my desire,
These present absent with swift motion slide.
For when these quicker Elements are gone
In tender Embassie of loue to thee,
My life being made of foure,with two alone,
Sinkes downe to death,opprest with melancholie.
Vntill liues composition be recured,
By those swift messengers return’d from thee,
Who euen but now come back againe assured,
Of their faire health,recounting it to me.
   This told,I ioy,but then no longer glad,
   I send them back againe and straight grow sad.

The other two, slight air, and purging fire,
Are both with thee, where ever I abide,
The first my thought, the other my desire,
These present absent with swift motion slide.
For when these quicker Elements are gone
In tender Embassy of love to thee,
My life being made of four, with two alone,
Sinks down to death, oppressed with melancholy.
Until life’s composition be recured
By those swift messengers returned from thee,
Who even but now come back again assured
Of their fair health, recounting it to me.
   This told, I joy, but then no longer glad,
   I send them back again and straight grow sad.

†† ♦♦  Продовження сонета 44. Див. ДК до нього.

1= 3 ДК

2-3 The other two … аre both with thee, wherever I abide. ДК

4 These = думка й бажання, тобто, повітря і вогонь (3 = 1).
    Present absent – спільне означення для обох: present – див. рядки 9-12; absent – 5-8, 14.

6 Embassy of love – В сонеті 26 це ‘посольство’ було писаним (як і ‘книжки’ в 23). Про таке ж летюче (1) ‘любовне посольство’ говорить і сонет 39.9-12.

7-8 My life … sinks down to death (44.11-14) – Очевидно, що присутність у душі світло-теплих думок любові (1=3) забезпечує душі здоров’я і саме життя. ДК

11-12 even but now – ‘якраз зараз’, тобто в момент написання цього сонета.
         come back assured – ‘Певність’ думок-посланців у їх власному ‘доброму здоров’ї (‘про що вони мене й сповіщають зараз’) видно з того, як прекрасно ці думки вклалися в 28 рядків цієї пари сонетів, 44-45. 

Сонетний щоденник і служить Поетові для того, щоб записувати деякі з любовних думок, якими він збавляє час ‘гіркого дозвілля’ (39.9-12; 44.12) – коли час для творчості є, а творче ‘я’ відсутнє: when thou art gone (44.10). 

Куди далі скеровує Поет свої любовні думки, видно з наступної пари сонетів. ♦♦

ДОДАТКОВІ КОМЕНТАРІ

1 • slight air, and purging fire =  my thought, my desire • 3

Означуючи повітря як ‘легке’, а вогонь як ‘очисний’, Поет означує людські аналоги цих первнів – думку і бажання – разом: як любовну думку, або ‘любовне посольство’ (Embassy of love, 6). Пор. поєднання вітру з вогнем у Діяннях апостолів, 2:2-4. Пор. також рядки з “Венери й Адоніса”:

♥  Love is a spirit all compact of fire,
    Not gross to sink, but light, and will aspire.                                                                                                                                          VA 149-150

Любов – це дух, що полум’ям палає,
тому й не кане – вгору пориває.
                                        (Пер. О.Мокровольського)

Любовною думкою – тобто, світлом і теплом думки – променіють очі. 

2 • аre both with thee, where ever I abide

Це аж ніяк не красні словеса, а реальне свідчення контакту суб’єкта-я з об’єктом-ти через керовану любов’ю думку (4, 10-12, 14) та підтвердження того, що кожна емоційна думка фізично лучить мислячого суб’єкта з її (емоційної думки) об’єктом (these present absent, 4; even but now come back again, 11). Інакше кажучи – цікавий нам об’єкт постійно знаходиться в засягу наших ‘мандрівців швидкокрилих’ (6, 10), що курсують в інформаційному полі нашої свідомості (thought), в інтуїтивному просторі нашої підсвідомості (desire*). 

* Desire, ‘бажання’ < L desiderare = de, ‘від’ + sidus, ‘зоря’
   Emotio < L exmovere = ex, ‘зсередини’ + movere, ‘рухати’
                    Емоція, звісно,  буває різна: див. теорію гумóрів, ДК до 44 і 18.6.

7 • My life being made of four, with two alone,
8 • Sinks down to death

Згідно з уявленням про змінну щільність природних стихій (Метаморфози, XV 236-250), всяке природне Життя – це піднесення, ріст, рух догори; це витончування у людині її первнів – її одуховлення – її вознесіння.