світ світом, було на нім два Єремії. Один склав єреміаду про лихварство і звався Єремія Бентам. Він завою­вав серце містера Джона Нійла і був, за малим рахунком, великою людиною*. Другий – хрещений батько найважливі­шої з точних наук – був великою людиною за великим, навіть можна сказати, за найбільшим рахунком.

Що таке шахрайство – як абстрактне поняття, закла­дене в дієслові «шахрувати», – розуміють усі. А от що таке шахрайство як одиничний факт, чин, річ – означити важче. Однак більш-менш чітке уявлення про нього можна скласти, коли означити не шахрай-ство саме по собі, а люди­ну – як «тварину, котра шахрує». Якби Платонові спало таке на думку, він не зганьбився б через оту обскубану курку*.

Платонові поставили дуже дотепне запитання: чому така «двонога тварина без пір’я», як обскубана курка, не є, згідно з його ж дефініцією, людиною? Але мене такими запи­таннями морочити не треба. Людина – це тварина, що вміє шахрувати; тварин, що шахрують, нема, за винятком од­нієї – людини. Щоб це спростувати, замало й цілого кур­ника обскубаних курей.