Класика вдома

Shakespeare. Коментарі до сонета 5

THose howers that with gentle worke did frame,
The louely gaze where euery eye doth dwell
Will play the tirants to the very same,
And that vnfaire which fairely doth excell:
For neuer resting time leads Summer on,
To hidious winter and confounds him there,
Sap checkt with frost and lustie leau’s quite gon.
Beauty ore-snow’d and barenes euery where,
Then were not summers distillation left
A liquid prisoner pent in walls of glasse,
Beauties effect with beauty were bereft,
Nor it nor noe remembrance what it was.
But flowers distil’d though they with winter meete,
Leese but their show,their substance still liues sweet.

Those hours that with gentle work did frame
The lovely gaze where every eye doth dwell
Will play the tyrants to the very same,
And that unfair which fairly doth excel:
For never-resting time leads Summer on
To hideous winter and confounds him there,
Sap checked with frost and lusty leaves quite gone,
Beauty o’er-snowed, and bareness everywhere.
Then, were not summer’s distillation left
A liquid prisoner pent in walls of glass,
Beauty’s effect with beauty were bereft,
Nor it nor no remembrance what it was.
But flowers distilled, though they with winter meet,
Lose but their show, their substance still lives sweet.

1-2 The lovely gaze – Краса очей – не так в самих очах, як у погляді. Милий погляд робить і очі гарними, а краса погляду формується працею душі (3.11-12), – над цим теж досі ‘лагідно працював’ (1: with gentle work did frame) невтомний час. Пор. 1.5 і 2.7.

1-3, 4 Will that unfair which fairly doth excel = відберуть красу у найкращого красою. ДК

5-6 time leads Summer on… confounds him. – Персоніфіковане Літо – чоловічого роду. Confound = руйнувати лад, творити хаос = нищити.

7 lusty leaves 8 Beauty o’er–snowed 11 Beauty’s effect with beauty were bereft. ДК

9-10 A liquid prisoner pent in walls of glass – У прямому розумінні і в контексті дистиляції – це образний опис неназваних тут парфум.

13-14 Leese (lore, lorn) = lose, v. Substance – тут: матеріально виражена сутність. Див. ДК і Додаток “The whole Frame of Humanity”.

• 1 did frame • 2, 4 doth • 8 o’er-snowed • 12 nor it nor no remembrance • ГК

Див. сонет 6 ♦♦

ДОДАТКОВІ КОМЕНТАРІ

1 Those hours, that with gentle work did frame…
3 Will play the tyrants to the very same…

Важко сказати однозначно, що саме – ‘це ж бо’ (the very same) – знищать тиранічні години: чи отой ‘любий погляд’, а чи свою власну працю над ним. Мабуть, наш Поет, з його стереоскопічним баченням, написав цю фразу так, аби ми думали відразу про дві речі – про будівничу працю часу над кожним витвором природи і про об’єкт цієї праці. В циклічній системі часу, коли Час-Будівничий зробив свою роботу, він переходить у режим Часу-Руїнника; ця думка розгортається в другому катрені, 5-8.

7 lusty leaves quite gone
8 Beauty o’er-snowеd
11 Beauty’s effect with beauty were bereft

Проводячи паралель між часовими змінами в людині (1-4) та змінами в природі (5-8), Поет і розширює поняття краси, і водночас звужує його, прив’язуючи лише до Літа як пори людського Життя (пор. lusty leaves vs. thy lusty days, 2.6). ДК до 3.10.

♥ Пор. фрагмент, де небесна Любов в розпачі заглядає у мертві (померхлі) очі земного Адоніса:

She lifts the coffer-lids that close his eyes,
VVhere lo, two lamps burnt out in darknesse lies.
Two glasses where her selfe, her selfe beheld
A thousand times, and now no more reflect,
Their vertue lost, wherein they late exceld,
And euerie beautie robd of his effect.
VA 1127-32

І віка два підносить, що лягли
на два світила, згаслі серед мли.
    Вона, що сотні раз у цих світилах
    світилася, себе не бачить в них.
    Пропала незрівнянна їхня сила,
    не відбивають вже краси вони.
(О. Мокровольський)

Відколи померхло в його очах внутрішнє світло (= краса погляду цього Юнака: 1-2), жодна в світі краса вже для них не існує: every beauty [is] robbed of his [= its] effect. Іншими словами, де немає природнього внутрішнього світла краси-любові, там немає ні живого бачення Краси-Любові, ні спонтанного прийняття її животворного впливу.

♣ Пор. сонет 5 із збірки сера Філіпа Сіднея (Philip Sidney, 1554-1586), “Астрофіл і Стелла” (Astrophel and Stella, 1591: ДК до 23.12), де виражена та ж неоплатонічна концепція, що краса людської душі тотожна самій Ідеї Краси – внутрішній, правдивій, трансцендентній та безсмертній, яку душа пізнає в собі:

It is most true that eyes are formed to serve
The inward light, and that the heavenly part [= soul, душа]
Ought to be King, from whose rules who do swerve,
Rebels to nature, strive for their own smart.
It is most true, what we call Cupid’s dart
An image is, which for ourselves we carve,
And, fools, adore in temple of our heart,
Till that good god make church and churchmen starve.
True, that true beauty virtue is indeed,
Whereof this beauty can be but a shade,
Which, elements with mortal mixture breed.
True, that on earth we are but pilgrims made, див. 27
And should in soul up to our country move:
True, and yet true that I must Stella love.

Вот истина: глаза лишь для того,
Чтоб Разуму служить. А он помазан
Монархом быть, – тот, кто не чтит его,
Природой будет как бунтарь наказан.
Вот истина: стрелой Амура назван
Недуг. И в храме сердца своего
Мы чтим его, глупцы, покуда разом
Нас не прикончит это божество.
Вот истина: Краса живет в Добре!
Черты, что элементами творимы, –
Лишь тень в недолгой жизненной игре…
Вот истина: мы в жизни – пилигримы,
Душой влекомы к своему пределу:
Вот истина: любить я должен Стеллу.
(Рус. пер. Л. Тёмина)

13 flowers distilled
14 their substance still lives sweet

Дистиляція (очищення основної речовини від домішок, добування есенції) – алхімічний термін.

Flowers distilled в 13 рядку – це відлуння summer’s distillation рядка 9. Отже, згідно з образним баченням Шекспіра, дистильована субстанція літа – це солодкий дух живих квітів, котрий слід мислити як матеріально виражену сутність, чи солодке я Літа, інакше кажучи – сутність Життя (ДК до 3.10).

Субстанція – слово, що ввійшло в нашу мову тільки як філософський термін, є вужче за значенням, ніж англ. substance, де воно позначує і ‘суть’-основу, і ‘сутність’, і ‘матерію, ґрунт’, і навіть ‘джерело живлення, прожиток, матеріальні ресурси’.

Дух-запах як невидима ‘суть’-substance – антиномія видимої ‘зовнішності’-show. Далі ця невидима ‘сутність’-substance, яку Платон називав ідеєю, часто фігуруватиме в парі з shadow – платонівською тінню ідеї, чи, інакше кажучи, видимим образом, обрисом, тілом сутності. Див. Додаток The whole Frame of Humanity.

Завдяки отакій поетичній дистиляції, яку веде Шекспір із сонета в сонет, вибудовується панорамний словник із нібито широковідомих і природно пов’язаних між собою, але по-новому наповнених, трохи незвично акцентованих образів і понять, твориться особлива символічна образомова.