Shakespeare. Коментарі до сонета 52
|
SO am I as the rich whose blessed key, |
So am I as the rich whose blessèd key |
1-2 So am I as the rich… his sweet up-lockèd treasure ≈ 9-10 So is the time that keeps you as my chest… ДК
2 up-lockèd treasure = my chest (9). Пор. 48.2-4 і 9-12 (any chest).
4 For [fear of] blunting
5-6 feasts … seldom coming – Пор. сонет 47, зокрема в рядках 3, 5-6.
8 captain, ‘головний’ сarcanet – кольє чи діадема
10-12 the ward–robe … the robe … his imprisoned pride – Гра слів на образних складових слова wardrobe (пор. франц. garde–robe < garder, ‘оберігати, сторожити’ + robe [> гардероб]).
11 special blest < specially blessed (характерний шекспірівський прийом граматичної конвертації: 14.8, 12)
13-14 ДК
● 1 key ≈ 3 suruay ● 5 rare ≈ 7 are ● ГК
ДОДАТКОВІ КОМЕНТАРІ
1-2 • So am I as the rich whose blessèd key … his sweet up-lockèd treasure
versus
9-10 • So is the time that keeps you as my chest or as the ward-robe…
Цей синтаксичний паралелізм, пов’язуючи ‘солодкий замкнутий скарб’ (2) з образом з образом ‘скрині чи шафи’ Часу (9-10), пропонує розуміти цей скарб як сукупність певних рідкісних і дорогих Поетові подій чи речей – ‘святочних учт у році’ (5-6), ‘головних Самоцвітів-Jewels у намисті’ (7-8).
На відміну від тебе–thou – не замкненого ‘в жодній скрині, окрім грудей’, для кого ‘й самоцвіти мої – дрібниці’ (48), цей множинний об’єкт, ви–you, має яскраво виражену матеріальну форму блаженних цінностей (13), дарма що ховаються вони в нематеріальній ‘скрині-шафі Часу’ з таким же благословенним і таким же нематеріальним ключем до неї, яким володіє наш Поет (1).
Образно-смислові пов’язáння – один з наших ключиків, що приводять нас до Поетового ключа, яким він зрідка відмикає отой свій ‘солодкий скарб’ (1-2): пор. вірші 48; 1.5-8; 4; 6.1-4; 10 чи 11, де говориться про особливі цінності, сховані всередині, в душі. А чітку образно-смислову пов’язаність сонетом 52 знаходимо в завершальній частині унікальної поеми – про людські знання і про безсмертя людської душі.
♥ Поема ця, з 1924-x рядків, на даний час уже написана (існує рукопис її, підписаний і датований автором ‘11 July 1592’), але надрукована значно пізніше, отримала назву Nosce teipsum – “Пізнай себе”:
| Nosce teipsum. This Oracle expounded in Two Elegies 1. Of Humane knowledge. 2. Of the Soule of Man, and the immortalitie thereof. London Printed by Richard Field for Iohn Standish, 1599 |
Nosce teipsum. Це Пророцтво подане в Двох Елегіях: Про людське знання. Про Душу Людини і її безсмертя. Лондон. Надрукував Річард Філд для Джона Стандіша, 1599 |
Сам ‘скарб’ Поет коротко описав (‘відкрив’ своїм ‘благословенним ключем’) в найпершій строфі фіналу, ‘An Acclamation’ (NT 1889-92). ‘Скарб’ цей – безцінне Благо Душі розумної (Mind), а одним з добутих звідти ‘головних Самоцвітів’ і є оця поема.
|
An Acclamation. O IGNORANT poor man ! what dost thou beare Looke in thy soule, and thou shalt beauties find, Thinke of her worth, and think that God did meane, Kill not her quickning power with surfettings, And when thou think’st of her eternitie, And if thou, like a child, didst feare before, And thou my Soule, which turn’st thy curious eye, Take heed of ouer-weening, and compare Cast downe thy selfe, and onely striue to raise |
О, бідна, необізнана людино! Заглянь у душу – там такі красоти, Глянь і подумай, щó мав Бог на думці: надмірністю не псуй її Чуття, Про вічність її мислячи, не думай, Якщо ж ти досі, мов дитя, тремтіла А ти, Душе, що краєм ока промінь Вважай, не заносися: порівняй Себе понижуй, підноси лиш славу |
* Пор. Марсіліо Фічіно (1433-99), П’ять питань стосовно Душі Розумної (Marcilio Ficino, Five Questions concerning the Mind):
The inquiry of the intellect never ceases until it finds that cause of which nothing is the cause but which is itself the cause of causes. This cause is none other than the boundless God. Similarly, the desire of the will is not satisfied by any good, as long as we believe that there is yet another beyond it. … What can this good be except the boundless God?
(Trans. by Josephine L. Burroughs, in The Renaissance Philosophy of Man, ed. by E. Cassirer, et als. Chicago, 1948, p. 201)
“Пошук (багнення) нашого інтелекту не припиняється, доки він не знайде причину, не спричинену нічим, яка сама є причиною причин. Причина ця – ніщо інше, як безмежний Бог. Подібно й жодне благо не вдовольнить бажання нашої волі, поки нам бачиться, що за ним є ще інше. …Що ж воно таке, це благо, як не безмежний Бог?”
Свідому (нео)платонічну взаємозаміну цих понять – Good і God – знаходимо на самому початку Nosce Teipsum і в деяких місцях “Гамлета”: Hamlet Q2 1224; 2690-5; 3658.
** Thy Maker’s sacred Name – ‘священне ім’я твого (людська Душе) Творця’, а саме, імення Його творчого аспекту, ** Його Блаженної Сили Творення – ЛЮБОВ–Ми, EROS-ROSE. Див. ДК до 1.1 і 13.
♥ Див. іншу цитату з Nosce teipsum в римованому російському перекладі:
SECTION XXX.
REASON VI. From the very Doubt and Deputation of Immortalitie.
And though some impious wits do questions moue,
And doubt if Soules immortall be, or no ;
That doubt their immortality doth proue,
Because they seeme immortall things to know.
For he who reasons on both parts doth bring,
Doth some things mortall, some immortall call ;
Now, if himselfe were but a mortall thing,
He could not iudge immortall things at all.
For when we iudge, our minds we mirrors make :
And as those glasses which materiall bee,
Formes of materiall things doe onely take ,
For thoughts or minds in them we cannot see ;
So, when we God and angels do conceiue,
And think of truth, which is eternall too ;
Then doe our minds immortall forms receiue,
Which if they mortall were, they could not doo.
And as, if beasts conceiu’d what Reason were,
And that conception should distinctly show,
They should the name of reasonable bear ;
For without Reason, none could Reason know:
So when the Soule mounts with so high a wing,
As of eternall things she doubts can moue ;
Shee proofes of her eternitie doth bring,
Euen when she striues the contrary to proue.
For euen the thought of immortalitie,
Being an act done without the bodie’s ayde ;
Shewes, that her selfe alone could moue and bee,
Although the body in the graue were laid.
13-14 Blessèd are you whose worthiness gives scope,
Being had, to triumph, being lacked, to hope.
Ви–you – звертання Поета до його власних творінь – ‘Самоцвітів’, створених ним (his self) і Любов’ю-you (the sweet self) в Людині-Man.
Поняття письменницького тріумфу вжите в античному (римському) розумінні тріумфальної процессії імператора. Пор. 25.1-4 й Овідіїв рядок у його контексті любовної елегії:
Cedant carminibus reges regumque triumphi… (Amores, I.15.33)
Let Kings give place to verse, and kingly showes. (Amores, I.15.33. Trans. Chr. Marlowe, са 1590)
… Доки ще лук і палкий смолоскип – Купідонова зброя,
доти й вивчатимуть всі, вчений Тібулле, твій вірш.
Буде відомий і Ґалл на крайньому Заході й Сході, –
буде відома при нім і Лікоріда його.
Тож, коли скелі вивітрює час, коли плугові точить
зуб терпеливий його, – смерті не знають пісні.
Хай же уступлять пісням і владарі й всі їх тріумфи… (Любовні елегії I.15.27-33. Пер. з лат. А. Содомори)
Повертаючи нас в контекст переломного сонета 29, це друге посилання на рядок Овідія (29.14) підтверджує – попри всі життєві обставини – вже не раз зроблене нашим Поетом зізнання в тому, що він щасливий у своєму покликанні до Творчості.
Поет – англ. poet < ME poet < OFr poète < L poēta < Gr poiētēs [> болг., рос. пиит = укр. піїта] < Gr poiein, ‘робити’ < індоєвр. *kwei-, ‘будувати, робити’ > Sans činōti, ‘(він) ладнає’ > старослов. činiti, ‘ладнати, формувати’ > укр. чинити, ‘робити’
Творець [< творити > твар; твердь > твердити > твердо (буква ‘Т’)] = англ. the Maker < make, ‘робити’
Свої ‘головні Дорогоцінності’–Jewels Поет перебирає думкою в наступному сонеті, 53.♦♦