Shakespeare. Коментарі до сонета 7

1-12 the gracious light … his sacred majesty. ДК

1 Lo = Look. Уживання the Orient замість ‘the East’ розширює суто географічне поняття ‘схід’ в антропо- і культурологічне поняття ‘Сходу’.

2 under – прийменник ‘під’ у функції прикметника: прийменник, конвертований (обернений) у прикметник.

5-6 having climbed … resembling strong youth in his middle age. ДК

9-10 with weary car, … he reeleth from the day – Згідно з поетикою античного міфу (що так само персоніфікує природні явища, бачачи у них закономірності людського життя), Сонце-Феб (Аполлон – Проводир Муз) їде по небу колісницею.  Пор. образно переданий поступ часу в попередніх сонетах.

11 fore = before          11 converted = turned (away)       

14 unless thou get a son. ДК

• 3 doth • 10 reeleth • 14 diest • ГК

ДОДАТКОВІ КОМЕНТАРІ

1-12 the gracious light … his sacred maiesty    

Феб-Аполлон — Поводар Муз

The gracious light – персоніфікована метонімія: частиною, світлом, означується ціле – світило. Схід сонця уподібнюється до появи монарха – ‘його священної величності’ (his sacred majesty), – урочій красі якого (7) всі його смертні підданці (each under eye, 2) складають шану (do homage) услужливими – однак тимчасовими – поглядами (serving with looks, 4; mortal looks, 7; attending on, 8).

Сонце, за традицією, – це ‘око небесне’, the heavenly eye; всі інші очі (each under eye) – очі земних істот, тобто нижчих і за місцем розташування, і за статусом підданців, підлеглих Сонцю-монарху: звідси й епітет у формі прийменника під – under. 
     Зустріч цих очей не просто велична – вона життєтворна.

Паралельним персоніфікованому Сонцю небесному мислилося сонце земне – монарх, який для кожного підлеглого мав бути світилом на суспільному, духовному і навіть містичному рівнях.

Феб-Юнак

5    And having climbed the steep–up heavenly hill …  

Сходження Сонця на вершину ‘крутої небесної гори’ (верховина дня, полудень, зеніт) змальовується як серединна пора його життя (his middle age, 6), що, в паралелі до життя людського, прирівнюється до пори ‘повносилої юності’, strong youth, – укр. молодості. У цьому наш Поет не відхиляється від свого латинського джерела – Овідія, котрий теж, одним штрихом, проводить паралель між життєвим шляхом людини і денним шляхом Сонця: Метаморфози, XV 225-7.

Так Шекспір подає думку, що найвища, найефективніша пора, зеніт і перевал (high-most pitch, 9) людського життя на землі, його полудень (noon, 13), його середина віку – це молодість. Шекспірову арифметику людського віку див. у 11.8; вона пояснює, чому автор точно вказав вік Гамлета – 30 років.

♥ Порівняння цього сонета з тематично подібними рядками поеми “Венера й Адоніс” показує різницю між звичайною поетичною персоніфікацією природних явищ і їх персоніфікацією як засобом міфологізації – тобто виходу на найвищий епістемологічний рівень поетично-філософських узагальнень (на нього виведені і поема в цілому, і кожен сонет, і весь сонетарій).

Солнце, яке в Птолемеєвій геоцентричній системі вважається царем планет, є основним фоном поеми “Венера й Адоніс”. Небесне око – єдиний свідок описаних тут любовних пригод, визначає їх температуру і править для порівняння з іншим джерелом світла – ‘земним сонцем’ Адонісом. (ДК до 1.5-6).

14 • unless thou get a son.  

Така конкретність щодо статі ще не зачатого нащадка спричинена, зокрема, природною тут фонетично-візуальною грою слів son–sun, подібно як і в нашій мові: син–сонце. Цією парою слів Шекспір неодноразово грає в своїх текстах, а в цьому – просто-таки віртуозно: тут поняття sun-сонце, так і не з’явившись у писаному для ока тексті, прозвучало в завершальному son (sonne).

Те, что звучання це було (та й досі є) однаковим, див. риму done ≈ Sun(ne) в 24.9 ≈ 11 та 36.1 ≈ 3. А рима noon ≈ sonne в цьому сонеті говорить, як усі ці три рими звучали в XVI столітті.

Пор. також напис над цією ілюстрацією з XV ст.