Shakespeare. Коментарі до сонета 76
| VVHy is my verse so barren of new pride? So far from variation or quicke change? Why with the time do I not glance aside To new found methods,and to compounds strange? Why write I still all one,euer the same, And keepe inuention in a noted weed, That euery word doth almost fel my name, Shewing their birth,and where they did proceed? O know sweet loue I alwaies write of you, And you and loue are still my argument: So all my best is dressing old words new, Spending againe what is already spent: For as the Sun is daily new and old, So is my loue still telling what is told, |
Why is my verse so barren of new pride? So far from variation or quick change? Why with the time do I not glance aside To new-found methods, and to compounds strange? Why write I still all one, ever the same, And keep invention in a noted weed, That every word doth almost tell my name, Showing their birth, and where they did proceed? O know, sweet love, I always write of you, And you and love are still my argument; So all my best is dressing old words new, Spending again what is already spent: For as the Sun is daily new and old, So is my love still telling what is told. |
1 Why is my verse so barren of new pride?
Цей найперший рядок – після сонета 75, разом з появою в обох звертання ви – свідчить, що для Поета почався щасливий період нової ‘святкової трапези’: він пише на улюблену тему Любові (Кохання). З усього судячи, пише “Ромео і Джульєтту”.
4 compounds strange – пор. simple-Truth у 66. Природній простоті свого стилю Поет залишався вірним постійно: пор. 125.5-9. Ми і впізнаємо цей суто шекспірівський стиль завдяки складній, але чітко впорядкованій системі образів у їх точній словесній подачі. Складність Шекспіра для нас — в розумінні не так його мови XVI ст., як у правильному розумінні закладених в цю мову образних смислів. Смисли його сонетних рядків проясняються і “набирають тіла”, якщо їх розглядати на тлі відповідних для них контекстів в інших Шекспірових творах. ДК
7 That every word doth almost tell my name.
Розуміємо, чому в нашого Автора існує проблема імені (71, 72 і 74): безіменність для нього – гарант свободи слова і, можливо, життя (66, 74). Бо тексти його є впізнаваними (a noted weed, 6) завдяки його вірності собі – незмінній любові (my love, 14) до теми Кохання (sweet love, you, 9) і Любові (love, 10), незмінно доладному, глибокому мисленню і самобутній фантазії, незмінно простому, природно-граційному стилю письма, що продемонстровано у цьому ж таки сонеті. Також див. 62.
8 their birth – див. ДК до 13.14.
9-10 you – кохання, Master–and–Mistress сонета 20.
11-14 Див. ДК
ДОДАТКОВІ КОМЕНТАРІ
3 • Why with the time do I not glance aside
4 • To new-found methods, and to compounds strange?
Зрозуміло, що поет-драматург, який не має бажання оновлювати свій стиль і взагалі скептично ставиться до новацій (‘нововинайдених прийомів і дивних словосполук’, 4), не буде ототожнюватися з тими персонажами своїх драм, котрі в таких новаціях якраз любуються.
♥ Проаналізуймо в контексті “Ромео і Джульєтти” пасаж, явно споріднений з рядками 3-4:
|
The Poxe of such limping antique affecting fantasticoes these new tuners of accents. By Iesu a very good blade, a very tall man, a very good whoore. Why graund-sir is not this a miserable case that we should be stil afflicted with these strange flies: these fashionmongers, these pardonmees, that stand so much on the new forme, that they cannot sitte at ease on the old bench. |
Чума на всіх цих кульгавих, химерних, манірних fantasticoеs, цих перенастройщиків слів! «Їй-боженьку, пристойне лезо, вельми хвальний чоловік, вельми достойна шлюбха!» Ну, чи не прикро, пан-синьйоре, що нас так обсіли ці дивні мухи, ці стиляги, ці pardonnez-moi, які так вперто відстоюють нові манери, що ніяк не всидять на старій лаві? (Пер. І Стешенко) |
Пасаж цей вкладений Поетом в уста друга Ромео — Меркуціо, у його розмові з Бенволіо. І хоча Меркуціо обурюється новаціями в мовленні (тут-таки цитуючи приклади), ця його репліка пов’язана з попередньою в такий спосіб (див. повну цитату нижче), що ми розуміємо: одним — і, можливо, найбільшим — з немилих його серцю fantasticoes є Тібальт як агресивний дуелянт. Так нам відкривається другий план п’єси, — так крізь поверхню образу дуелі проблискує й підспудне його значення: ми розуміємо, що мова в цю хвилину йде про словесні (мовні, усні) дуелі, а коли взяти до уваги особистий реальний досвід Автора (котрий і самого Меркуціо придумав, і всі сцени з ним писав), то можна здогадатися, що, вводячи в цій сцені цей пасаж, він мав на увазі дуелі літературні (письмові). Тема дуелей знайде свій розвиток через п’ять років в іншій п’єсі, “Як вам це сподобається” (AYLI, що буде споріднена з RJ ще однією вагомою для нас деталлю: див. ДК до рядків 11-14; також до 111-112). А ще подібний fantastico (тільки вже не просто ‘муха’, а ‘водяна муха’, Озрік) з’явиться і в новому варіанті “Гамлета” — і теж в епізоді дуелі.
І все це станеться в рік появи на світ другого поширеного видання RJ (Q2-1599), де слово fantasticoes буде поміняне на phantacies, щó разом з іншими дрібними поправками перенесе увагу зі ‘стиляг’ на ‘стильний’ характер їх мовлення:
|
Ben: Why what is Tybalt? |
[Ro.] Why what is Tybalt? |
Це ж унікальне слово, fantasticoes, але як назву для однієї особи, знаходимо в останньому антигарвеївському памфлеті Томаса Наша, Have With You to Saffron-Walden (1596), де він каже, що ради заробітку проституює своє перо, пишучи (тексти) для певного сеньйора Fantasticos’а, автора новомодних любовних мелодій: «…these new fangled Galiardos, and Senior Fantasticos, to whose amorous Villanellas and Quipassas, I prostitute my pen in hopes of gain» (E3v).
Виходячи з цього уривка речення і з того, що в двох інших місцях памфлету Наш назвав свого літературного ворога Гарвея шекспірівськими епітетами ‘Тібальт, володар котів’ та ‘виловлювач щурів’ (Prince of cats; Rat-catcher), одна американська дослідниця (Donna N. Murphy, див. розділ: “Romeo and Juliet and Nashe and Dekker”, 1-2) зробила висновок, що сцени з Меркуціо писав саме Томас Наш.
Нашів памфлет вийшов друком 1596 року без реєстрації; навесні наступного року, також незареєстроване, вийшло перше кварто “Ромео і Джульєтти”. В анонімному Q1 ще немає Нашевого слова scratch: воно з’явиться щойно через два роки, в редагованому (і теж анонімному) Q2; і навпаки, з тексту Q2 щезне одіозне fantasticoes, — навіть з ущербом для смислу.
Якби припущення Донни Мерфі було правильне, то Т. Наш, по-перше, мав би не тільки писати, а й редагувати текст сцен, у яких виступає Меркуціо, що вже викликає сумнів. По-друге, він писав би проти себе самого, демонструючи власну смерть у своїй дуелі з Гарвеєм-‘Тібальтом’, яку вів з 1592 по 1594/5 — рік написання RJ. По-третє, в іншій дуелі — дружелюбній усній дуелі з Ромео (у фехтуванні дотепами, яке сам і спровокував: RJ 2.4 [Q1 1171-2]) запальний, провокативний і самовпевнений Наш мав би визнати себе переможеним теж:
|
Rom: O single soald iest solie singuler for the singlenes. Me: Come between vs good Benuolio, for my wits faile. RJ 2.4 [Q1 1171-2] |
Ромео. О босий дотепе, вичерпаний, уже на одній підошві! Меркуціо. Стань між нами, добрий Бенволіо: моя дотепність знемагає. (Пер. І.Стешенко) |
Бути автором цих сцен Наш просто не міг — психологічно. Образ Меркуціо має виразні характеристики Томаса Наша і без звертання до його памфлету, написаного в другій половині 1596 року, коли Ромео і Джульєтта вже завершила свій тріумфальний вихід на лондонську сцену.
Томас Наш Шекспірова перша любовна трагедія, що починалась як любовна комедія,
As newfangled and idle, and prostituting my pen like a courtesan is the next item that you tax me with, well, it may and it may not be so, for neither will I deny it nor will I grant it, only thus far I’ll go with you, that twice or thrice in a month, when res est angusta domi, the bottom of my purse is turned downward, & my conduit of ink will no longer flow for want of reparations, I am fain to let my plow stand still in the midst of a furrow, and follow some of these newfangled galiardos and Seignior Fantasticos, to whose amorous villanellas and quipassas I prostitute my pen in hope of gain, but otherwise there is no newfangleness in me but poverty
сонет 69.4
75.3 (for the peace of you I hold such strife)
11 • So all my best is dressing old words new,
12 • Spending again what is already spent.
13 • For as the Sun is daily new and old,
14 • So is my love still telling what is told. Romeo and Juliet