Shakespeare’s Sonnets. Додаток 4.1

ЖОФФРЕ РЮДЕЛЬ
(1125-1148)

У середньовічних біографіях трубадурів, що дивом збереглися до наших днів, про Жоффре Рюделя розповідають обмаль. Зокрема відомо, як він пішов із життя: «Жоффре Рюдель покохав графиню Тріполітанську, жодного разу її не бачивши, за її великі чесноти і благородство… Князь склав про неї багато чудових віршів з гарними мелодіями та простими словами. Бажаючи побачити графиню, він вирушив у хрестовий похід і поплив морем. На кораблі його вразила тяжка хвороба, і ті, хто були поруч, вважали, що він помер, але Рюделя не поховали, а таки привезли в Тріполі. Повідомили про це графиню, і вона прийшла до його ложа і взяла його в обійми. Жоффре ж відчув, що це графиня, і прийшов до тями. Він подякував Богу за те, що побачив кохану, і помер у неї на руках. Графиня наказала з почестями поховати його в будинку тріполітанського ордену тамплієрів, а сама в той же день постриглась у черниці від скорботи й туги через його смерть».

Hodierna and Jaufre Rudel (MS)

Саме Жоффре Рюдель був одним з найвідоміших оспівувачів шляхетної дами: ставлення до жінок, яке згодом дістало назву культу Прекрасної Дами. Опоетизував він і любов до неї: ідеальну, чисту, благородну, яка отримала назву «любов віддалік».

            КАНЦОНА
Мені під час травневих днів  
Приємний щебіт віддалік, 
Зринає в пам’яті без слів 
Моє кохання віддалік. 
Навік я неспокійний став, 
І не ростуть квітки між трав, 
Як зимно у душі мені.
Я щастя у житті зустрів 
В моїм коханні віддалік. 
Немає в світі кращих днів 
Ні поблизу, ні віддалік! 
Коли б я лиш надію мав, 
У царство б маврів я помчав, 
Обдертий весь, в самотині.
Немає в світі кращих снів — 
Примчать до неї віддалік,
І чуть слова її, мов спів, 
І розмовлять не віддалік, 
А віч-на-віч, щоб не шукав 
Я більш її, щоб не страждав,
Щоб другом був її всі дні.
Щоб я від горя не смутнів, 
Кохання тішить віддалік. 
Далеко до її країв. 
Даремно мріять віддалік! 
Хоч цілий вік я мандрував, 
Але я там ще не бував.
Безжальні думи навісні!
Господь не раз людей жалів. 
Святе кохання віддалік!
Та поки що я весь змарнів, — 
Про неї мрію віддалік.
О, до  прочан би я пристав 
І посох би з собою взяв, 
Щоб бачить очі неземні!
Коли б Господь мене привів 
Скоріш до неї віддалік, 
Щоб я признатись їй посмів 
І більш не мучивсь віддалік, 
Щоб кожен кущ і кожен став 
Ще кращим біля неї став, 
Щоб стали обрії ясні!
На мене жаль, на мене гнів, 
Що я кохаю віддалік. 
Я чистим принести зумів 
Своє кохання віддалік. 
Сумним я від кохання став. 
Невже святий мене скарав, 
Щоб мучивсь я в страшній борні?
Сумним я від кохання став. 
Ганьба тому, хто покарав, 
Щоб мучивсь я в страшній борні!  
                                    (Пер. М. Терещенка. Цит за: Ю.І.Ковбасенко, Л.В.Ковбасенко, Зарубіжна література, 8 клас)