Menu 

Shakespeare. Коментарі до сонета 14

 

NOt from the stars do I my iudgement plucke,
And yet me thinkes I haue Astronomy,
But not to tell of good,or euil lucke,
Of plagues,of dearths,or seasons quallity,
Nor can I fortune to breefe mynuits tell;
Pointing to each his thunder,raine and winde,
Or say with Princes if it shal go wel
By oft predict that I in heauen finde.
But from thine eies my knowledge I deriue,
And constant stars in them I read such art
As truth and beautie shal together thriue
If from thy selfe,to store thou wouldst conuert: 
   Or else of thee this I prognosticate,
   Thy end is Truthes and Beauties doome and date.

Not from the stars do I my judgment pluck,
And yet me thinks I have Astronomy,
But not to tell of good, or evil luck,
Of plagues, of dearths, or seasons’ quality,
Nor can I fortune to brief minutes tell,
Pointing to each his thunder, rain and wind,
Or say with Princes if it shall go well
By oft predict that I in heaven find.
But from thine eyes my knowledge I derive,
And, constant stars, in them I read such art
As truth and beauty shall together thrive
If from thy self, to store thou wouldst convert:
     Or else of thee this I prognosticate,
     Thy end is Truth’s and Beauty’s doom and date.

2 me thinks I have Аstronomy – Мова йде про прикладну астрономію, яку сьогодні називають астрологією, – мистецтво (art, 10) відчитування доль по зорях.

his each minute’s

7 say if it shall go well with Princes

By oft predict < by often predicting  ДК

from thine eyes my knowledge I derive. – Дифірамб Любові як основі істинного (само)пізнання див. у Додатку “From women’s eyes this doctrine I derive” (LLL 4.3 [Q 1652, 1701]).  Ще про жіночі очі в контексті астрономії: RJ 2.2 (Q 794-814, 819-26).

9-10 ДК

11-12 convert from … to – перетворити(ся), перевтілити(ся), перейти зі стану в стан (тут ще й множачися: store). Пор. convert у 7.11, 11.4 і коментар до 12.6. 

        store = many = breed (12.14).  

        Див. слова Ромео про красу-beauty (не про правду-truth!) доброчесної Розаліни, які знову і знову повторюють ідею сонетів 2-13:

Ah she is rich in beautie, only poore,
That when she dies with beautie dies her store.
                                         RJ 1.1 [Q1 222-3]

For bewtie steru’d with her seueritie,
Cuts bewtie off from all posteritie.
                                                           RJ 1.1 [Q2 227-8]

14 Truth’s and Beauty’s doom and [last] date

Тут Правда і Краса, як і Астрономія у рядку 2 оригінального видання надруковані з великої літери. Тruth–‘правда’ у контексті любові стає ще й ‘вірністю’, тобто ‘стійкістю почуття’, чим підкріплює образ незмінних зір-очей (9-10).

• 6 winde ≈ 8 finde • 10 art ≈ 12 conuert • ГК

ДОДАТКОВІ КОМЕНТАРІ

8 •  By oft predict < by oft predicting < by predicting often

Рідкісний випадок подвійної конвертації слова з одного граматичного стану в інший. Можна навіть припустити, що автор сонета 14 є й автором іншого (анонімного) 18-рядкового сонета, поміщеного в центрі добірної поетичної антології “Гніздо Фенікса” (The Phoenix Nest, 1593), див. рядок 11:

     PRaisd be Dianas faire and harmles light,
     Praisd be the dewes, wherwith she moists the ground;
     Praisd be hir beames, the glorie of the night,
     Praisd be hir powre, by which all powres abound.
     Praisd be hir Nimphs, with whom she decks the woods,
     Praisd be hir knights, in whom true honor liues,
     Praisd be that force, by which she moues the floods,
     Let that Diana shine, which all these giues.
     In heauen Queene she is among the spheares,
     In ay she Mistres like makes all things pure,
     Eternitie in hir oft chaunge she beares,
     She beautie is, by hir the faire endure.
     Time weares hir not, she doth his chariot guide,
     Mortalitie belowe hir orbe is plaste,
     By hir the vertue of the starrs downe slide,
     In hir is vertues perfect image cast.
         A knowledge pure it is hir worth to kno,
         With Circes let them dwell that thinke not so.

Хвала красоті й здоровому світлу Діани,
росам хвала, що ними зволожує землю,
промінню хвала, воно-бо – окраса ночі,
і силі хвала, що зміцнює всяку силу.
Хвала Наядам її – прикрасі лісів і пущ,
хвала її лицарям – обителі честі правдивої,
силі її хвала, здатній вергати водами,
хай же ясніє Діана – та, що все це дає.
У небесах вона – пані Цариця між сферами,
споконвіків, Господиня, очищує всіх і все,
у змінності частій своїй виношує вічність,
вона – це краса, завдяки їй все гарне живе.
Час не нищить її, – вона колісницю його провадить,
смертність сягає не далі орбіти її,
їй завдяки благо зір спливає додолу,
і сама – вилите благо вона.
   Знати цінність її – це знання абсолютне,
   Хай живуть із Цірцеєю, хто міркує не так.

9 • But from thine eyes my knowledge I derive 
10 • Andconstant stars, in them I read such art

Творчу, рушійну потугу вселенської Любові наш Поет, одначе, пізнав не так завдяки літературі (див. вище), як завдяки живій любові, про що й написав натхненними словами юнака Бірона – свого наступного, після юнака Адоніса, дорослого драматургійного ‘сина’ – головного персонажа першої своєї любовної комедії “Марні зусилля любові” (ДК до 9.13: others). Четверо молодих вельмож, на чолі з королем французької Наварри, які вирішили створити академію, дають клятву, що усамітнившись на три роки, будуть постити й уникати жінок, щоб осягати найвищі науки та мистецтва. Бірон протестує проти антижіночої умови, і життя тут-таки підтверджує його правоту: всі четверо закохуються в чотирьох приїжджих панн, на собі пізнавши невідпорну силу любові. 

Пізнання Любові з очей-зірок – це шлях до пізнання Краси не тільки зовнішньої, а й внутрішньої – гармонії макро- й мікрокосму; це також осягнення мистецтва, здатного відтворити цю природно гармонійну красу видимого й невидимого світу, а від-творюванням – творити її. Коли змовкне голос Любові, прийде кінець і творенню (множенню) Краси, а з ним – кінець істинному знанню того, що таке Краса (14; ДК до 5.11). Осягти це знання помогли нашому Поетові ‘постійні зорі’ його ‘Пані’ (127, 131).

Thou сонета 14 – не сама ця ‘Пані’ з плоті й крові, а Поетове індивідуальне почуття любові, уперше пізнане з її люблячих очей (див. 24.7-8). Постаючи перед його внутрішним зором, це почуття знаходить собі щораз нову подобу, назву і місце в його сонетах, п’єсах, поемах (to store thou wouldst convert, 12), але саме воно живе в Поетовій душі її, душевною ‘правдою і красою’ (11). Живе, ‘зріючи’ (1.3) і ‘ростучи’ (11.1-2) в міру того, як Розум, що осмислює існування цього особливого я Душі, дедалі ширше осягає оком її внутрішній та довколишній світи і, відповідно, наповнює те я новоусвідомленими значеннями, які виголошує в слові.

Щоб Краса і Правда, краса й істина і далі щасливо жили разом, голос Любові не повинен змовкати: Любов, зроджена ‘батьком’ Овідієм та ‘чорноокою Панею’, повинна продовжити особливий Шекспірів поетичний рід (14.12), первістками якого є “Венера й Адоніс” та любовні сонети.