WHen I consider euery thing that growes
Holds in perfection but a little moment.
That this huge stage presenteth nought but showes
Whereon the Stars in secret influence comment.
When I perceiue that men as plants increase,
Cheared and checkt euen by the selfe-same skie:
Vaunt in their youthfull sap,at height decrease,
And were their braue state out of memory.
Then the conceit of this inconstant stay,
Sets you most rich in youth before my sight,
Where wastfull time debateth with decay
To change your day of youth to sullied night,
    And all in war with Time for loue of you
    As he takes from you,I ingraft you new.

When I consider every thing that grows
Holds in perfection but a little moment;
That this huge stage presenteth nought but shows
Whereon the Stars in secret influence comment;
When I perceive that men as plants increase,
Cheered and checked even by the self-same sky;
Vaunt in their youthful sap, at height decrease,
And wear their brave state out of memory,
Then the conceit of this inconstant stay
Sets you most rich in youth before my sight,
Where wasteful time debateth with decay
To change your day of youth to sullied night,
    And all in war with Time for love of you,
    As he takes from you, I engraft you new.

   Iacque.  All the world’s a stage,
And all the men and women, meerely Players;
They haue their Exits and their Entrances,
And one man in his time playes many parts,
His Acts being seuen ages. At fi rst the Infant,
Mewling, and puking in the Nurses armes:
Th en, the whining Schoole-boy with his Satchell
And shining morning face, creeping like snaile
Vnwillingly to schoole. And then the Louer,
Sighing like Furnace, with a wofull ballad
Made to his Mistresse eye-brow. Then, a Soldier,
Full of strange oaths, and bearded like the Pard,
Ielous in honor, sodaine, and quicke in quarrell,
Seeking the bubble Reputation
Euen in the Canons mouth: And then, the Iustice
In faire round belly, with good Capon lin’d,
With eyes seuere, and beard of formall cut,
Full of wise sawes, and moderne instances,
And so he playes his part. Th e sixt age shift s
Into the leane and slipper’d Pantaloone,
With spectacles on nose, and pouch on side,
His youthfull hose well sau’d, a world too wide,
For his shrunke shanke, and his bigge manly voice,
Turning againe toward childish trebble pipes,
And whistles in his sound. Last Scene of all,
Th at ends this strange euentfull historie,
Is second childishnesse, and meere obliuion,
Sans teeth, sans eyes, sans taste, sans euery thing.                                                                                                                                    AYLI 2.7 (1118-45)

    Жак.  Так, світ – театр,
де всі чоловіки й жінки – актори.
Тут кожному приписаний свій вихід,
і не одну з них кожне грає роль.
Сім дій в тій п’єсі – сім віків. Дитя,
що пхинькає у мамки на руках,
тоді – Школяр зарюмсаний, що з ранцем,
чистенько вмитий, знехотя, мов равлик,
повзе до школи. Ось він вже Коханець,
що над баладою про любі брови,
мов Піч, зітхає. Далі це – Солдат,
повен присяг усяких незвичайних,
і бородатий, наче Леопард,
і честолюбний, і швидкий на сварку,
готовий Славу-бульбашку шукати
в Гарматнім жерлі. Далі – вже Суддя:
товсте пузце набите Каплуном,
суворий погляд, стрижена борідка,
премудростями й казусами повен, –
так він і грає роль. А шостий вік –
це вік худого Панталоне в капцях,
на носі – скельця, і капшук при боці,
штани, що приберіг ще з юних літ,
для висхлих литок заширокі; голос
знов переходить у дискант хлопчачий,
ще й з присвистом. Кінець цій дивній п’єсі –
нове дитинство й справжнє забуття:
ні зору, ні зубів, ані смаку – нічого.                                                                                                                                     (О. Мокровольський)