Menu 

Shakespeare. Коментарі до сонетa 23

 

AS an vnperfect actor on the stage,
Who with his feare is put besides his part,
Or some fierce thing repleat with too much rage,
Whose strengths abondance weakens his owne heart;
So I for feare of trust,forget to say,
The perfect ceremony of loues right,
And in mine owne loues strength seeme to decay,
Ore-charg’d with burthen of mine owne loues might:
O let my books be then the eloquence,
And domb presagers of my speaking brest,
Who pleade for loue,and look for recompence,
More then that tonge that more hath more exprest.
   O learne to read what silent loue hath writ,
   To heare wit eies belongs to loues fine wiht.

As an unperfect actor on the stage,
Who with his fear is put besides his part,
Or some fierce thing replete with too much rage,
Whose strength’s abundance weakens his own heart;
So I for fear of trust, forget to say
The perfect ceremony of love’s right,
And in mine own love’s strength seem to decay,
O’er-charged with burthen of mine own love’s might.
O let my books be then the eloquence
And dumb presagers of my speaking breast,
Who plead for love, and look for recompense
More than that tongue that more hath more expressed.
    O learn to read what silent love hath writ,
    To hear with eyes belongs to love’s fine wit.

 ♦♦†† Зіставлення сонетів 22 и 23 показує, що адресати в них різні.

1 actor on the stage. – The stage – не тільки сцена в театрі, а всяка платформа, арена для показу. ДК

3-4 Невизначеність some fierce thing має свою мету. Див. ДК до 53.14. ДК

4 heart – серце як центр життєвої снаги, сили духу (мужності), любові

6 love’s right = 1) right, ‘право’; 2) rite, ‘обряд’. – Обрядову традицію любові розробили в поезії і в придворному житті трубадури XII ст. Традиція так званої куртуазної (шляхетної, або лицарської) любові, amor honestus, мала релігійне підґрунтя і протривала в аристократичних колах Європи, зокрема в Англії, до початку XVII ст. Див. Додаток “The perfect ceremony of love”.

8 burthen = burden

12 that tongue that more hath more expressed = that poet that hath expressed more, and more expressly. ДК

13-14 ДК

14 Пор. цей рядок в Q-1609: To heare wit eies belongs to loues fine wiht.

• 12 then • ГК

ДОДАТКОВІ КОМЕНТАРІ

1 • an unperfect actor on the stage

♥ У п’єсі “Марні зусилля любові” (LLL 5.2) молоденького актора, що декламує віршоване освідчення в коханні, збивають з ролі кпини дам. Подібне свідоцтво відданості дамі, оголошуване переважно не рицарем, а його джурою (слугою), входило у середньовічний ритуал рицарського турніру. Двір королеви Єлизавети був останнім в історії європейського дворянства, де раз у рік, в день сходження її на престол (17 листопада), ще проводилися такі інсценовані змагання. Подібні інсценізації (pageants) ставилися в аристократичних дворах, де влітку гостювала королева зі своїми придворними, мандруючи по країні.

3 • some fierce thing … 
4 • Whose strength … weakens his own heart

♥ Неконкретність ‘богатиря’ (some fierce thing) має свою ціль: в цей сконцентрований, абстрактно-образний спосіб Поет передає суть універсального природного закону збереження енергії; деінде (у “Річарді II”) він описує його в його різних конкретних проявах-аналогах:

     Gaunt. 
His rash fierce blaze of ryot cannot last:
For violent fires soone burne out themselues.
Small shoures last long, but sodaine stormes are short:
He tires betimes that spurs too fast betimes
With eagre feeding foode doth choke the feeder,
Light vanitie insatiate cormorant,
Consuming meanes soone praies vpon it selfe.
                                                                           R2 2.1 [664-80]

    Ґант.
…Свавілля дике це йому урветься,
бо сильний пломінь спалить сам себе.
Малий дощ – затяжний, гроза ж коротка;
той хутко втомить, хто жене коня;
їдець захланний вдавиться їдою ж,
і марнославства хижа ненасить,
поживу зжерши, пожере себе. 
                                                          (Пор. 73.11-12)

Очевидно, що в контексті цього сонета  – та й цілого сонетарію – проявом того ж енергетичного закону є сила любові самого Поета. Сила цього почуття в нашого Поета більша, ніж в іншого співця любові, хоча той ‘виразив більше і більш виразно’ (12). 

12 • More than that tongue that more hath more expressed

♣ Пор. початковий вірш із збірки Філіпа Сіднея “Астрофіл і Стелла” (‘Зорелюб і Зоря’; ДК к 5.8, 11 та 22.6-7♣):

That she, deare Shee, might take som pleasure of my paine,
Pleasure might cause her reade, reading might make her know,
Knowledge might pittie winne, and pity grace obtaine,
I sought fit wordes to paint the blackest face of woe;
Studying inuentions fine, her wits to entertaine,
Oft turning others leaues, to see if thence would flow
Some fresh and fruitfull showers vpon my sun-burnd brain.
But words came halting forth, wanting Inuentions stay;
Inuention, Natures childe, fledde step-dame Studies blowes;
And others feet still seemde but strangers in my way.
Thus, great with childe to speak, and helplesse in my throwes, 
   Biting my trewand pen, beating myselfe for spite,
   Fool, said my Muse to me, looke in thy heart, and write.
                                                                                                     (Пор. 24.1-2)

Свою любов хотів у вірш я втілить –
Потішу милу, як свій біль ввіллю:
Хай прочитає – це її прихилить
До мене, ласки сповнивши й жалю.
Я слів шукав найкращих, щоб в них вилить
Сердечні муки всі, що їх терплю;
І у поетів теж, щоб ними зцілить,
Зросити мозку висохлу ріллю.
Та вірш кульгав мій без дарів уяви,
Бо в нім і сліду вигадки нема;
Не тішили й плоди чужої слави;
Перо в відчаї гриз – та все дарма.
Й сказала Муза: “Брати не спіши
Чуже: глянь, дурню, в серце – і пиши!” 
                                                                (В.Марач)

                   Див. персоніфікацію (почавши з рядків 7-8) образів зачаття і Зачинателя, а в 12 рядку – пологів.

13 • O learn to read what silent love hath writ, 
14 • To hear with eyes belongs to love’s fine wit.

Запрошення “вчись читати написане мовчазною любов’ю” (13) передбачає оволодіння особливим умінням ‘чути’ голос Поетової любові в його ‘книжках’ (9, 14). Таке тонке уміння має сама розумна, витончена у слові любов (love’s fine wit, 14), якої ті книжки щойно просять у відповідь (plead for love and look for recompense, 11). Із ‘книжок’ – ‘віщунів красномовних Поетових грудей’ (9-10), написаних на той час, три знайшли безпосереднє відлуння у сонетах 1-23– це незавершена “Орхестра, або Поема про танець”, нещодавно завершена “Венера й Адоніс” і комедія “Марні зусилля любові”*.

* Тексти п’єс теж називалися ‘books’ (9).

Хто вміє чути очима голос любові (бо знає, що воно таке), той в усіх трьох книжках легко зідентифікує предмет палких почуттів, про які повістує сонет 23: це – жінка. Порівняння голосу любові в цих творах з подібним голосом у цих і в  ‘жіночих’ сонетах (127-130) виводить на найвиразніші жіночі образи у “Марних зусиллях любові”: чорнооку, гордовиту й не надто цнотливу Розаліну, в яку закоханий протагоніст Бірон, та розумну, високошляхетну ‘Принцесу-Королеву’ середньовічної Аквітанії – обраницю серця короля Наварри. ‘Принцесою-Королевою’ інший протагоніст, жених Антіной, називає і недоступну Пенелопу в “Поемі про танець”, де давньогрецька цариця представлена як предтеча великої сучасниці – королеви Єлизавети.