Menu 

Shakespeare. Коментарі до сонета 25

 

LEt those who are in fauor with their stars,
Of publike honour and proud titles bost,
Whilst I whome fortune of such tryumph bars
Vnlookt for ioy in that I honour most;
Great Princes fauorites their faire leaues spread,
But as the Marygold at the suns eye,
And in them-selues their pride lies buried,
For at a frowne they in their glory die.
The painefull warrier famosed for worth,
After a thousand victories once foild,
Is from the booke of honour rased quite,
And all the rest forgot for which he toild:
   Then happy I that loue and am beloued
   Where I may not remoue,nor be remoued.

Let those who are in favor with their stars,
 Of public honour and proud titles boast,
 Whilst I whom fortune of such triumph bars,
 Unlooked for, joy in that I honour most;
 Great Prince’s favorites their fair leaves spread,
 But as the Marigold at the sun’s eye,
 And in them-selves their pride lies burièd,
 For at a frown they in their glory die.
 The painful warrior famousèd for worth,
 After a thousand victories once foiled,
 Is from the book of honour razèd quite,
 And all the rest forgot for which he toiled.
    Then happy I that love and am belovèd
    Where I may not remove, nor be removèd.

1 who are in favor with their stars      3 I whom fortune of such triumph bars

Пор. 14, 15.3-6 і рядок 4.

4 unlookеd for – непомітно (для інших)       4 I…  joy in that [which] I honour most

5-6 Great Prince’s favorites their fair leaves spread… at the sun’s eye. – Порівняння великого князя-Prince (чи князів-Princes: Q-1609) з сонцем дає ті ж асоціації, що й в сонеті 7. ДК

13 ДК

14  Where I may not remove, nor be removed = (дослівно) “Де я не маю змоги (щось) усунути і не можу бути усунутий”.  Тільки автор не може нічого усунути з уже відданого на люди тексту і не може бути усунутий з його письменницького покликання. І цього люблячого Автора, що найбільше любить (потай від усіх) писати про любов (4), люблять його читачі: 13. Порівняйте цю ж думку, подану в ‘дзеркальному (само)відображенні’, в 10.3.

• 7, 9, 11, 13, 14 – всюди e в –ed читається • ГК

ДОДАТКОВІ КОМЕНТАРІ

5 • Great Princes’ favorites their fair leaves spread…
6 • But as the Marigold at the sun’s eye

Така ж залежність життя підлеглих від любові князів, як у квітів – від погляду Сонця, вказує не лише на природну взаємопов’язаність людей і рослин (15), а й життєву необхідність світла й тепла Любові в людському суспільстві: світло це має променіти насамперед з очей ‘Князів’. Людина-квітка розцвітає у всій своїй красі-pride лише під промінням ‘небесного ока’ Любові.

♥ Пор. кінець поеми “Венера й Адоніс”; коментар до 24.10-12. Див. також, у Додатку  “З очей жіночих цю науку взяв я”, останній рядок дифірамбу Любові (LLL Q 1716).

♥ Див. дифірамб Любові як Сонцю в п’єсі “Король Едвард III” (2.1) в ДК до 38.7: тут мова йде про любов ‘великого Князя’ – Короля до Графині.

13 • happy I that love and am beloved

Про любов до нашого Поета (I … am beloved) – до його п’єс, зокрема любовних комедій, поем і сонетів, – свідчить широковідомий пасаж у книзі Palladis Tamia (ДК до 12) і менш відомий запис Габріеля Гарвея (обидва – з 1598 року):

♦  The younger sort takes much delight in Shakespeares Venus, & Adonis: but his Lucrece, & his tragedie of Hamlet, Prince of Denmark, haue it in them, to please the wiser sort. (Молодь в захваті перед Шекспіровими “Венерою й Адонісом”, а от мудрим до душі “Лукреція” і “Трагедія Гамлета, принца Данії”.)

У 1598 році “Венеру і Адоніса” (1593) надрукували втретє, “Лукрецію” (1594) – вдруге. 1598-й – рік других видань LLL, R3; другого й третього видань R2. Факт, що до нас дійшло аж 13 рукописних копій одного (раннього!) сонета 2, свідчить про велику його популярність у рукописному обігу – навіть у його первісній, недосконалій редакції з 1591 р. чи й ранішій.

 ♦♦ Наступний сонет 26 говорить про цю ж любов публіки (their sweet respect, 12), але й говорить про любов до нашого Поета ще й ‘Пана його любові’ (1) – того, кому він служить як Поет.  ♦♦