Shakespeare. Коментарі до сонета 3
| LOоke in thy glasse and tell the face thou vewest, Now is the time that face should forme an other, Whose fresh repaire if now thou not renewest, Thou doo’st beguile the world,vnblesse some mother. For where is she so faire whose vn-eard wombe Disdaines the tillage of thy husbandry? Or who is he so fond will be the tombe, Of his selfe loue to stop posterity? Thou art thy mothers glasse and she in thee Calls backe the louely Aprill of her prime, So thou through windowes of thine age shalt see, Dispight of wrinkles this thy goulden time. But if thou liue remembred not to be, Die single and thine Image dies with thee. |
Look in thy glass and tell the face thou viewest, Now is the time that face should form an other, Whose fresh repair if now thou not renewest, Thou dost beguile the world, unbless some mother. For where is she so fair whose un-eared womb Disdains the tillage of thy husbandry? Or who is he so fond will be the tomb Of his self-love to stop posterity? Thou art thy mother’s glass, and she in thee Calls back the lovely April of her prime, So thou through windows of thine age shalt see, Despite of wrinkles, this thy golden time. But if thou live remembered not to be, Die single, and thine Image dies with thee. |
1 Look in thy glass – Дзеркала можуть бути дуже різні: див. 9 і ДК.
tell the face thou viewest – Вказівка на можливість розмови з собою – з власним відбитком. Відбите обличчя цього сонета – аналог чола-brow і лівреї сонета 2.
2 now is the time [when] that face [that thou viewest, 1 = thine Image, 14] should form an other [face] – Пор. 1.1
4 unbless some mother – уймеш благословення якійсь матері (пор. 9)
5 un-eared womb – невколосковане лоно (яке не дало зав’язі)
7-8 who he so fond [that he] will be the tomb – Пор. ДК до 1.13-14.
9 Thou art thy mother’s glass ДК
10 April of her prime 12 this thy golden time ДК
11-12 through windows of thine age
Поети традиційно мислили тіло як оселю, домівку (чи в’язницю) душі, де очі – це вікна, крізь які душа дивиться на світ.
Age = 1) одне життя; 2) старість; 3) міра суспільного часу: вік, епоха, ера.
В контексті цього рядка thine age можна розуміти і як ‘вік-age душі’ (незалежний від ‘старості–age’ тіла), і як ‘вік-age’ суспільства (‘вік, століття’) – тобто ту епоху, очима якої твоя душа буде дивитися на ‘цей твій золотий час’– this thy golden time (12), час, коли прийшла пора множити твої відбиття: 1-2.
• 1 thou viewest , renewest (3), do’st (4), art (9), shalt (11) • 2 an other • ГК
ДОДАТКОВІ КОМЕНТАРІ
1 thy glass
Див. напис на обкладці книги:
|
VIRESCIT VVLNERE VERITAS The Cosmographical Glass,conteinyng |
ПРАВДА ВИРОСТАЄ З РАНИ Космографічне Дзеркало, що містить Уклав Вільям Канінгем, доктор фізики. Рік 1559 |
| In this Glasse if you will beholde The Sterry Skie, and Yearth so wide, [th’Earth] The Seas also, with windes so colde, Yea and thy self all these to guide: What this Type meane first learne a right, So shall the gayne thy trauaill quight. [quit] |
Якщо побачите ви в цьому Дзеркалі |
Див. й інші ілюстрації обкладинок тих часів, які в словах чи образах говорять про те, що книга – це дзеркало самого читача. Щодо trauaill див. коментар до сонета 27.
9 Thou art thy mother’s glass
♥ Образ дзеркала і віддзеркалення у різних контекстуальних (часто паралельних) значеннях Шекспір розвинув, зокрема, у трагедіях “Річард III”, “Річард II”, “Макбет” і ін. Див. монолог герцога Глостерського, майбутнього Річарда III в трагедії King Richard III 1.2:
|
Glocester.
My Dukedome to a beggerly denier.
I doe mistake my person all this while,
Vpon my life she findes, although I cannot
My selfe, to be a merueilous proper man.
Ile be at charges for a looking glasse,
And entertaine some score or two of taylers,
To study fashions to adorne my body,
Since I am crept in fauour with my selfe,
I will maintaine it with some little cost:
But first Ile turne yon fellow in his graue,
And then returne lamenting to my loue.
Shine out faire sunne till I haue bought a glasse,
That I may see my shadow as I passe. Exit.
R3 1.2 (Q1: 449-60)
|
Глостер. Проти гроша я герцогство поставлю Що помилявся досі я в собі. Клянусь життям, хоч сам так не вважаю: для неї я – чудовий чоловік. Що ж, доведеться дзеркало придбати та загодить десятків два кравців, щоб одягнутись якнайчепурніше. Як маю ласку я в самого себе, то варт мені потратитись на це. Але раніш зіпхну цього в могилу, тоді в сльозах до милої вернусь. Сяй, сонце, поки дзеркало придбаю: я на осонні тінь свою пізнаю. Виходить. (Борис Тен) |
♥ Пор. монолог Річардової матері-вдови, котра ‘власну ганьбу’, яку змалку бачить у скривленій статурі сина, приписує не собі, а ‘кривизні’ (неправдивості) свого сина-‘дзеркала’: (2.2):
|
Enter the old Dutchesse of Yorke, Dut. What meanes this Scene of rude impatience? Qu. To make an act of Tragicke violence. Dut. Ah so much interest haue in thy sorrow, |
Входить герцогиня Йоркська з сином і донькою Кларенса. …Входить королева Єлизавета з розпущеним волоссям. Герц. Навіщо Сцена ця несамовита? Єлиз. Щоб в дію обернутися Трагічну. Герц. Додай до свого горя стільки мого, |
10 April of her prime
12 this thy golden time
Prime – початок, весна; повнота здоров’я і снаги. Вік людського життя в аналогії до циклічного життя природи – це час від весни до осені. ‘Золотим твоїм часом’ Шекспір називає перший місяць весни – квітень, April. Саме перший, бо рік в Англії офіційно починався 25 березня, згідно з зодіакальним календарем, – від пори весняного рівнодення, коли Сонце входить у перший знак Зодіаку. Відповідно, весняними для тогочасниx англійців були місяці квітень-травень і три чверті червня, аж до дня літнього сонцестояння – найдовшого дня 24 червня. Останню чверть червня, липень, серпень і три чверті вересня (по 22 вересня), відповідно, називали літом. Це, звісно, відрізняється від звичного нині для нас календаря. Відрізняється ще й тим, що, ділячи рік чи добу на чотири пори, англійці водночас мислили їх вдвічі ширшими категоріями – добу мислили як ‘день-і-ніч’, а рік – як ‘зиму-і-літо’: до ‘дня’ відносили ранок, до ‘ночі’ – вечір; до ‘зими’ відносили осінь, до ‘літа’ – весну (тому найкоротша ніч, 24 червня, звалася mid–summer night).
Отож, Літо (разом з ‘весною’) – як народження, ріст, цвітіння, достигання, плодоношення – це синонім Життя в цілому, буття. Зима ж (разом з ‘осінню’) – це символ відмирання, смерті, забуття, небуття.
Пор. Овідій, Метаморфози, XV 198-212.