Shakespeare. Коментарі до сонета 48
|
HOw carefull was I when I tooke my way, |
How careful was I when I took my way, |
2 each trifle 5 thou, to whom my jewels trifles are. ДК
3-4 hands of falsehood. ДК
5 my jewels (пор. 27.10-11) = 6 most worthy comfort (пор. 37, 38) = 7 thou best of dearest (пор. 39.2) = 14 a prize so dear
7 mine only care – див. 22.
8 every vulgar thief – див. 38 і ДК до рядків 13-14.
10-12 Save [there] where thou art not, though I feel thou art
Within the gentle closure of my breast,
From whence at pleasure thou mayst come and part. come and part = come and go. (Пор. 45, 47.9-10.)
Юнак-ти, який, згідно з почуваннями Поета, є в нього в грудях і водночас не є, може бути тільки духом. Духові любові, який за своїм власним бажанням дає відчути свою присутність (то приходить, то відходить), ім’я одне: Натхнення.
Зараз (now) цього Натхнення, дорогоцінного своєю живильною силою (most worthy comfort, 6), у грудях Поета немає – і це його ‘найбільше горе’ (now my greatest grief, 6). Не приходить воно вже доволі довго (44.10: thou art gone, 45.1-3, 47.9-10). ДК
14 truth proves thievish for a prize so dear. – Вибір значення слова truth залежить від того, хто що бачить за словами prize і thou. ДК
• 5 are ≈ 7 care • ГК
ДОДАТКОВІ КОМЕНТАРІ
2 • each trifle 5 • thou, [compared] to whom my jewels trifles are
Про те, що ‘дрібницями’-trifles могли називалися й тексти, свідчить цитата з присвяти упорядників першого зібраного видання Шекспірівської драматургії (Folio-1623). Присвята звернена до братів Гербертів, графів Пембрука і Монтгомері:
|
For when we value the places your highnesses sustain, we cannot but know their dignity greater than to descend to the reading of these trifles; and while we name them trifles we have deprived ourselves of the defence of our dedication. But since your lordships have been pleased to think these trifles something heretofore, and have prosecuted both them and their author, living, with so much favour, we hope that, they outliving him, …you will use the like indulgence toward them you have done unto their parent. “The Epistle Dedicatory” (F-1623) |
Зваживши на висоту становища, яке займають ваші високості, ми не можемо не усвідомлювати, що ця гідність надто висока, аби спуститися до читання цих дрібниць, а називаючи це дрібницями, позбавляємо себе права на нашу присвяту. Та оскільки до сих пір ваші вельможності воліли вважати ці дрібниці не такими вже й дрібними і переслідували їх та їхнього автора, за його життя, великою увагою, то ми надіємося, що, переживши його… ви й до них поставитеся поблажливо, як ставилися до їхнього батька. |
3-4 • That to my use it might unusèd stay from hands of falsehood
Звернення до читачів у цьому ж Фоліо говорить про спотворення, що їх зазнавали шекспірівські тексти, потрапляючи в ‘нечесні руки’, hands of falsehood (як-от Q-1603 “Гамлета”; репринт, правдоподібно, з 1589 року. Взагалі шекспірівських текстів недруги пофальшували немало):
|
…We pray you do not envy his [the author’s] friends the office of their care and pain to have collected and published them [his writings] as where, before, you were abused with divers stolen and surreptitious copies, maimed and deformed by the frauds and stealths of injurious impostors that exposed them. |
Не заздріть, будь ласка, його [автора] друзям у цьому їх клопіткому й нелегкому завданні – зібрати й опублікувати їх [його писання], позаяк раніше вам підсовували різні крадені, піратські копії, покалічені й спотворені підтасовками й хитрощами зловмисників, що обнародували їх. |
10 • thou art within … my breast …
11 • where thou art not, though I feele thou art
12 • from whence … thou mayst come and part.
Пор. вміст грудей у сонетах 22, 23, 24, з одного боку, і в 1, 9, 22, 31, з другого.
♥ Пор. монолог Валентина з “Двох веронців” (TGV): він звертається до Німфи, чиє жиило – в нього в грудях (ДК до 10.11). (Безплотна “Німфа”, за задумом Поета-творця, в наступну ж хвилину “матеріалізується” на сцені.)
14 • truth proves thievish for a prize so dear
♥ Пор. фразу з “Венери й Адоніса”:
«Rich preys make true-men thieves» (VA 724) – “Прекрасне підбиває на грабунок” (ВА 723).
Слово truth в Шекспіра найчастіше є одночасно двозначним = 1) праведність, чесність, вірність; 2) правда, щирість, правдивість.
До цього часу в ролі ‘злодія’ побував, один раз, сам щирий в його чуттєвості Юнак (35.14, 40.9-10), одначе був він злодієм не ‘нечистим на руку’ (4), ‘вульгарно-посполитим’ (8), а ‘солодким’ і ‘благородним’ (sweet, gentle). Він все одно залишився благословенною ‘десятою Музою’ (38), а заодно темою, надто высокою для спрощеного, вульгаризованого трактування – thine own sweet argument, too excellent for every vulgar paper to rehearse (38.3-4).
Терміни ‘тема, зміст, сюжет’ (argument), ‘текст’ (paper), ‘трактування’ (rehearse), ужиті в сонеті 38, стосуються вже готових великих творів (зокрема, драматургійних, в їх усному акторському представленні: rehearse). Тут же аналогічний образ – thou best of dearest … art left the prey of every vulgar thief (7-8) – вказує на потенційних авторів-спотворювачів, які охоче вульгаризують тему Любові (a prize so dear). Спонукою і поживою для них і стають, зокрема, Шекспірівські тексти.
Якщо правда-truth поетичних втілень його любові й далі буде піддаватися нечистим на руку трактуванням, то правда сама виявиться ‘злодійкуватою’ (proves thievish): натхнення до любовної творчості може піти з грудей Поета назавжди (13-14)…