Shakespeare. Коментарі до сонета 11
AS fast as thou shalt wane so fast thou grow’st, In one of thine,from that which thou departest, And that fresh bloud which yongly thou bestow’st, Thou maist call thine,when thou from youth conuertest, Herein liues wisdome,beauty,and increase, Without this follie,age,and could decay, If all were minded so,the times should cease, And threescoore yeare would make the world away: Let those whom nature hath not made for store, Harsh,featurelesse,and rude ,barrenly perrish, Looke whom she best indow’d,she gaue the more; Which bountious guift thou shouldst in bounty cherrish, She caru’d thee for her seale,and ment therby, Thou shouldst print more,not let that coppy die. |
As fast as thou shalt wane, so fast thou grow’st, In one of thine, from that which thou departest, And that fresh blood which youngly thou bestow’st, Thou mayst call thine, when thou from youth convertest; Herein lives wisdom, beauty, and increase, Without this folly, age, and cold decay, If all were minded so, the times should cease, And threescore year would make the world away. Let those whom nature hath not made for store, Harsh, featureless, and rude, barrenly perish, Look whom she best endowed, she gave the more; Which bounteous gift thou shouldst in bounty cherish. She carved thee for her seal, and meant thereby, Thou shouldst print more, not let that copy die. |
1 thou shalt wane, коли прийде пора Часу-Руїнника (5.1-4, 7). ДК
1-2 thou grow’st, in one of thine, from that [one] which thou departest [now].
From стосується дієслова grow’st навіть більшою мірою, ніж departest. ДК
3 fresh blood = thy blood in another one of thine. Пор. fresh repair, 3.3.
4 from youth convertest – Пор. converted are, 7.11, і далі, 14.12.
5 increase – синонім до growth. Пор. 1.1.
7 the times – (сучасна) доба, час як даний відрізок історичного часу (множина вказує на приналежність ‘даного часу’ до ‘всіх часів’)
8 threescore year = 3 х 20 = 60 літ: така шекспірівська арифметика життя. Пор. 7.5-6, 13
11 Кого Природа наділяла найкращими дарами, тому дала їх більше (bounteous gift, 12). Ідеться про щедро і різносторонньо обдарованих людей – вундеркіндів, геніїв.
13 She carved thee – Пор. 20.9-12.
14 not let that copy die – Пор. that [one of thine] which… (2). ДК
• 2 departest ≈ 4 convertest • ГК ♦♦ Див. сонет 12.
ДОДАТКОВІ КОМЕНТАРІ
1 • As fast as thou shalt wane so fast thou grow’st
Дієслово wane – ‘слабшати, меншати, убувати, іти на ущерб’ – англійці вживають на позначення щораз меншого світіння Місяця після його повні.
Знаючи, чому і в який спосіб згасає місячне світло, розуміємо, що ‘ущербом’ ми називаємо невидиму для нас частину місячного диска. Коли ж саму Людину уподібнити до Місяця в світлі Сонця (пор. 7), то думка поета зрозуміла – в міру видимого згасання фізичного я зростає і набирає потуги я невидиме, духовне, внутрішнє – те, що врешті зливається з позірною темрявою космосу.
1-2 • thou grow’st , in one of thine, from that which thou departest
Мова йде про кожного нового нащадка, one of thine, в якому (чи разом з яким) ростиме його батько, ‘відділившись’, ‘відірвавшись’ від (having departed from) попереднього (that [one]), як відривається печатка від уже скопійованого відбитка (пор. seal, that copy, 13-14). Щоб зрозуміти, як можна рости і в кожному новому нащадку (grow in one of thine), і з кожного нового нащадка (grow from that [one]), див. далі. Пор. 1.1-4.
14 • not let that copy die
Десять юнакових сонетів – це вже сформована серія віршів, об’єднаних спільною і на даний момент добре розробленою темою. Тема ця, однак, потребує дістати своє завершення, коду, – або ж перейти в іншу тональність, доповнитися іншими темами, розвинутися в більший твір, кода якого ще попереду. (Тоді постає питання задуму цього більшого твору.)
Найприроднішим рішенням Поета було б завершити якось і цю серію сонетів-послань, що їх досі безперебійно одержував його друг – друзі – його молодий Читач. Однак тема продовження роду в сонетах триває і далі – аж до своєї коди у 15-17: кода ця інакша, ніж у поемі “Венера й Адоніс”, а факт тривання теми свідчить і про певну підспудну мотивацію – іншу, ніж мав “Адоніс”.
Найпростіше пояснення начебто лежить на поверхні – пристрасне бажання Поета, аби його друг сплодив нащадка. Пристрасть ця – у реальних обставинах – починає скидатися на манію: чи не тягнутиметься ця серія ще декілька років, поки наш Поет збагне нарешті, що друг його – затятий парубок? Мудрий оратор після десята промовистих сонетів замовкнув би, щоб його взагалі хотіли далі слухати.
Прочитаймо ще раз сонет 11 з цієї традиційної точки зору – як одинадцяте послання до любого Поетові Друга. Ми помітимо одну нову деталь: в рядках 2 і 14 говориться про більш ніж одного нащадка.
Пор. всі інші подібні рядки – 1.3-4; 2.10-12; 3.2; 6.7, 8-10; 7.14; 8.11; 9.6; 10.13 – скрізь мовиться або про численне потомство, або ж лише про одного.
Тут, у рядку 14, маємо образ природної печатки (seal), що призначена для друкування (print) відтисків (copies). Але – о радість! – один відтиск – that copy – виявляється, в Юнака уже є. Дитина ця народилася вочевидь десь між сонетами 10 та 11: якраз у 10 Поет сильно присоромив друга, і той миттю виправився, що й зафіксував сонет 11. Та Поетові цього мало: він, замість поздоровити друга з новонародженим, тут же наполягає на дальшому ‘друкуванні’ (thou should print more), висуваючи гротесково-моторошний аргумент про імовірну смерть тієї дитини: not let that copy die!
Все стає на місця, якщо ‘оту копію’ розуміти як ‘відтиск’ на папері, залишений власною Поетовою ‘печаткою’ – власним його Генієм, з яким він веде розмову і в цьому сонеті, – поему “Венера й Адоніс”, яку він саме закінчує (пор. that у рядках 2 і 14).
А вік отаких, сформованих людиною творінь (creatures, 1.1: ДК) є зазвичай багато коротшим, аніж тих найкращих з усіх створінь (fairest creatures, 1.1), що їх свого часу сформував і надихнув Творець – the Creator.