Едґар Аллан По (Edgar Allan Poe) 1809 -1849

Про нього:

Шарль Бодлер, 1852

Едґар По не є власне поет і прозаїк: він поет, прозаїк і філософ. У нього подвійна природа людини нáтxненої і вченої. Якщо він і лишив кілька кепських творів-скороспілок, то дивного в цьому нічого нема, і причиною цьому — нестерпні умови його життя; але чим він навічно заслужив він собі добре слово, то це заглибленістю у справді важливі теми, єдино гідні уваги людини інтелігентної…    >>>

На його могилі можна б написати: “Всі, хто прагнув відкрити закони власного єства, хто рвався в безмежне і кого ці стлумлені почуття змусили, можливо, шукати страшної полегші в вині, — моліться за нього. Тепер його власне очищене земне ‘я’ пливе серед вас, чиє існування він провидів; моліться за нього, який бачить і знає, він заступиться за вас”.

Стефан Малларме:  “Надгробок Едґара По“, 1876

Ступивши в вічність, він нарешті став собою…    >>>

Костянтин Бальмонт, 1901

Буває дивний напружений стан ума, коли людина силою, розумом, красою перевищує сама себе. Цей стан можна назвати святом духовного життя. Думка сприймає все тоді в незвичайних обрисах, відкриваються несподівані перспективи, виникають разючі поєднання, загострені чуття в усьому вловлюють новизну, передчуття і пам’ять подвійним навіюванням підсилюють особистість, і крилата душа бачить себе в світі ширшому й глибшому. Такі стани, що наближають нас до світів несусвітніх, бувають у кожного, як би на підтвердження великого принципу остаточної рівноправності всіх душ. Та в одних вони бувають, можливо, раз у житті, на інших – коли сильніше, коли слабше – справляють майже безперервний вплив, і є обранці, яким дано щодоби опівночі бачити привидів, а з кожним світанком чути биття нових життів.

До таких нечисленних обранців належав найвизначніший поет-символіст Едґар По…    >>>

Майк Йогансен, 1928

Трудно згадати всіx тиx письменників Европи, Росії та України, на якиx так чи інакше впливала постать «отця всього модернізму» — xимерного й ґеніяльного Едґара. Дарма що вплив його зоставався подекуди невидний і навіть, може, неусвідомлений від якого письменника, як той вплив античної культури, що й досі керує нашою науковою термінологією, нашою логікою, нашою шкільною граматикою, нашою мораллю, ба й нашим правом. А малоусвідомлений зостався вплив Едґара По, от як вплив Шопенгавера, мабуть, чи не через те, що він був “песиміст”. “Песимісти” ж ніколи не бували в пошані в начальства, а, значить, і в газетниx псів, і в критичниx овчарок. До непопулярности Едґара По, непопулярности, найбільшої в його власній батьківщині — Штатаx, спричинилася також його непримиренна позиція проти родимиx і питимиx партачів від літератури…    >>>