Menu 

Shakespeare. Коментарі до сонета 30

 

VVHen to the Sessions of sweet silent thought,
I sommon vp remembrance of things past,
I sigh the lacke of many a thing I sought,
And with old woes new waile my deare times waste:
Then can I drowne an eye(vn-vs’d to flow)
For precious friends hid in deaths dateles night,
And weepe a fresh loues long since canceld woe,
And mone th’expence of many a vannisht sight.
Then can I greeue at greeuances fore-gon,
And heauily from woe to woe tell ore
The sad account of fore-bemoned mone,
Which I new pay as if not payd before.
   But if the while I thinke on thee (deare friend)
   All losses are restord,and sorrowes end.

When to the Sessions of sweet silent thought
I summon up remembrance of things past,
I sigh the lack of many a thing I sought,
And with old woes new wail my dear time’s waste;
Then can I drown an eye (un-used to flow)
For precious friends hid in death’s dateless night,
And weep afresh love’s long since canceled woe,
And moan th’expense of many a vanished sight;
Then can I grieve at grievances foregone,
And heavily from woe to woe tell o’er
The sad account of fore-bemoaned moan,
Which I new pay as if not paid before.
   But if the while I think on thee (dear friend)
   All losses are restored, and sorrows end.

♦♦† Продовження сонета 29. ДК

1-2 summon up to the Session – в сонетах немало юридичних термінів.

3 many a thing = many things (те ж у 8: many a sight)

4 new wail = wail anew = weep afresh (9)

8 th’expense = the loss       8 а sight – видиме, бачене, образ

11 the moan already bemoaned (fore = before)

10-12 tell o’er the sad account which I new pay…

 Account використовується відразу в обох значеннях – 1) оповідь, звіт; 2) рахунок.

13 the while – в это время

13-14 Пор. 29.9-14.

• 2 past ≈ 4 waste • 9 foregone ≈ 11 moan [mone] • 10 tell o’er [ore] ≈ 12 before • ГК

Продовження – сонет 31 ♦♦ 

ДОДАТКОВИЙ КОМЕНТАР

Цей сонет є розгортанням пам’яті – спогадуванням про багато чию любов у минулому, і спогади ці освячуються сумною сльозою. Знов у цьому сумному стані повторюється та сама формула, що й у сонеті 29: I think on thee (dear friend) (13). В обох випадках це – згадка про ‘рідного друга’, який десь є, а не спогад про друга, якого вже нема.

Зі згадкою про любов цього друга, яка є, душа ширяє до неба (29.9-12) і пропадають сумні спогади про любов чи любові, яких вже нема (30.13-14). 

Про любов, яка є, говорять і сонети 25 (I am beloved) та 26 (their sweet respect) – а в них говориться про писання літературних творів (25.4, 26.3-4). 

Хтось із любов’ю пише, а хтось із любов’ю ті писання читає. А то ще й дивиться та слухає. Глядач тут-таки, в театрі, може виявити свою любов до Автора в такий спосіб, що той може визнати його другом і сказати собі, як у сонеті 25.13: “А я щасливий: я люблю і люблений”.

Це явище – любов читача-глядача, публіки, народу – ми називаємо, за наслідком, славою; Шекспір же називав тим, чим воно було за суттю – любов’ю. 

Так його власна любов до поетичної творчості – його власне солодке творче я – компенсує йому ‘всі втрати’ (14). Це солодке ‘друге я’  і є його найближчим, найдорожчим другом. Люблячим другом, який є, – та буває він з Поетом не завжди.