Menu 

Shakespeare. Коментарі до сонета 31

 

Thy bosome is indeared with all hearts,
Which I by lacking haue supposed dead,
And there raignes Loue and all Loues louing parts,
And all those friends which I thought buried.
How many a holy and obsequious teare
Hath deare religious loue stolne from mine eye,
As interest of the dead,which now appeare,
But things remou’d that hidden in there lie. 
Thou art the graue where buried loue doth liue, 
Hung with the tropheis of my louers gon,
Who all their parts of me to thee did giue,
That due of many,now is thine alone.
   Their images I lou’d, I view in thee,
   And thou(all they)hast all the all of me.

Thy bosom is endeared with all hearts,
Which I by lacking have supposed dead,
And there reigns Love and all Love’s loving parts,
And all those friends which I thought burièd.
How many a holy and obsequious tear
Hath dear religious love stolen from mine eye,
As interest of the dead, which now appear
But things removed that hidden in there lie.
Thou art the grave where buried love doth live,
Hung with the trophies of my lovers gone,
Who all their parts of me to thee did give,
That due of many, now is thine alone.
   Their images I loved, I view in thee,
   And thou (all they) hast all the all of me.

♦♦†† Продовження сонета 30.

1-3 У ‘тебе в грудях-bosom’ насамперед є Поетове серце (22), яке береже пам’ять про всі інші ‘кохані серця’. ДК

Love = 6 dear religious love                Loves loving parts  ДК

removеd – дослівно: усунуті (з поля фізичного зору) = тут: зниклі у потойбіччя, ‘ті, кого не стало’ (30.8).

10 ‘Трофеями’ ренесансна шляхта називала все, що могло служити світлій пам’яті про покійного і могло бути поміщене (hung) в його гробниці: родовий герб, зброя, нагороди, залишені ним артефакти, присвячені йому елегії, епітафії, скульптури, портрети. 

Тут the trophies of my lovers gone – все, що залишилося в пам’яті нашого Поета  від тих, хто відійшов, і що було ним обернуте в образне слово.

10 Lover love er (ч.; ж.) – люблячий; закоханий, коханець (діал. любас); любитель, симпатик, прихильник, шанувальник; другДК

11, 14 thou (all they)… ДК

• 2 dead ≈ 4 buried • 10 gon ≈ 12 alone • ГК

ДОДАТКОВІ КОМЕНТАРІ

1 • Thy bosom
3 • there reigns Love and all Loves loving parts

Третій рядок, дослівно: “У твоїх грудях … царює Любов і всі люблячі частини Любові” – тобто, всі конструктивні, життєствердні, гармонійні складові, чи різновиди, чи прояви Любові як першопринципу Буття Вселенної.

Поетова творча любов-Юнак, отже, відноситься і до смертного людського світу (де любов, як і люди, народжується й вмирає), і до світу трансцендентного (де живе вічна Любов і житиме цей Юнак, доки житиме людство: 18.13-14). Цей другий світ – світ найтоншої духовної матерії, що її, серед інших, творить і він, Поет, своїми книгами – своїхгрудей німими віщунами’ (23.10).

Давні греки, не маючи єдиного слова на позначення вічної вседержительки Любові (‘Афродіта’?), мали назви для різних її ‘люблячих частин’: erŏs, -ōtis (любов-бажання), agapē,  filia… Українці віддавна розрізняли ‘любов’ і її різновиди – ‘кохання’, ‘любощі’ і ‘дружбу’ (подружжя, приятельство, побратимство). Мабуть, до різновидів Любові відносяться й почуття благодаті, ласка і милосердя, милість (grace), звичайна людська доброта (kindness), великодушність, щирість, щедрість, жертовність, життєрадісність і мир душі… Усе це християни об’єднують словом Бог, а Бог-Любов об’єднує християн. 

У ренессансній теософії – філософії серця – Бог-Любов-LoveIoue об’єднує все.

10 • my lovers gone – ті, хто мене любив [за життя]; мої рідні, прихильники, друзі.

♦ Див. коментар Стівена Бута до слова lovers в сонеті 126:

Вживання lovers тут [126.4] і lovely в рядку 1 – ідеальна нагода для обговорення значення слова lover, а заодно й love, у всіх сонетах. Слова типу lovely і lover відразу впадають в око сучасному читачеві як такі, що стосуються статевих зносин: це тлумачення першим і приходить на думку. Тому всі коментатори, з Малоуна [Malone] почавши , не забували підкреслювати, що lover було майже що точним синонімом до ‘друга’-friend. Напр., ось як Мененій просить вартового вольска, щоб той його пропустив:

♥   Mene. I tell thee Fellow, 
Thy Generall is my Louer: I haue beene
The booke of his good Acts, whence men haue read
His Fame vnparalell’d, happely amplified:
For I haue euer verified my Friends,
(Of whom hee’s cheefe) with all the size that verity
Would without lapsing suffer… Therefore Fellow,
I must haue leaue to passe.          Coriolanus 5.2 [F 3251-7, 60-1]

    Мененій. Милий друже, –
Мене ваш полководець любить. Я –
Ходяча книга подвигів його,
В якій читали люди про велику,
Хоч перебільшену, здається, славу;
По правді я хотів хвалити друзів,
Серед яких він – перший… Тому-то, друже,
Повинен ти мене пустити.             (Дм. Павличко)

Фразами ‘Your ever true lover’, ‘Thy lover’, і под. звичайно завершували листи, і були вони такі ж нейтральні під оглядом статі, яким є сьогодні вітання ‘Dear Sir’. Див. “Юлій Цезар” (JC 2.3.6-7):
        «The mighty Gods defend thee. Thy Louer, Artemidorus.» –
        “Хай бережуть тебе боги всемогутні! Твій друг Артемідор”.
Усвідомлення того, що в тодішньому обігу слово lover було статево нейтральне і так і вживалося, є необхідним як для розуміння можливого ефекту та інтенції Шекспірового вжитку цього слова в сонетах, так і загалом для розуміння складних місць куртуазної літератури, та тільки саме це усвідомлення традиційно використовували не так, як слід, – великою мірою тому, що коментаторів цікавило здебільшого, про що говорить Шекспір і за яких обставин виникли ці сонети, а не те, який літературний досвід будять у нас ці вірші – а чи будили в ренесансному читачеві. Для того, хто не готовий механічно виснувати, що Шекспір говорить про справжні чи уявні гомосексуальні стосунки, численні приклади вжитку слова lover не в значенні ‘paramour’ є доказом логічним і справедливим. Доказувати, що оскільки слово lover звичайно вживалося в значенні ‘друг’,  то так і слід тлумачити lover тут [126.4] і в 31.10, 32.4 чи 63.12, теж є річ логічна, але немудра, бо lover, love, lovely, і т.д. у сонетах з’являються в контекстах, які в деталях, послідовно і демонстративно відбивають спосіб, стиль вислову і проблематику любовних віршів про статеві стосунки між чоловіками і жінками.»
                                                                  Shakespeare’s Sonnets, Edited with Analytic Commentary by Stephen Booth. – Yale UP, 2000. – P. 431-2.)

11 • Who all their parts of me to thee did give
14 • thou (all they) hast all the all of me

Взаємна любов передбачає єдність душ, або ‘обмін серцями’ (22). Часточки душевної любові, які й досі єднають Поета з образами померлих людей (their parts of me), прикликані на ‘Засідання німих солодких дум’ (30.1-2), він складає в один ‘незримий схов’ пам’яті – в груди свого солодкотворчого Юнака (ці груди є його, Поета, ‘майстернею’: 24). Саме тут, у любовній творчості, панує свята Любов у всіх її різновидах; саме в цю творчість вкладає він усю свою світлу пам’ять, всі святі почуття до всіх, ще й нині любих душ: все їхнє світло – у ‘тобі’ (14). 

Розвиток думки – в сонеті 32††. ♦♦††