Menu 

Shakespeare. Коментарі до сонета 33

 

FVll many a glorious morning haue I seene,
Flatter the mountaine tops with soueraine eie,
Kissing with golden face the meddowes greene;
Guilding pale streames with heauenly alcumy:
Anon permit the basest cloudes to ride,
With ougly rack on his celestiall face,
And from the for-lorne world his visage hide
Stealing vnseene to west with this disgrace:
Euen so my Sunne one early morne did shine,
With all triumphant splendor on my brow,
But out alack,he was but one houre mine,
The region cloude hath mask’d him from me now.
Yet him for this,my loue no whit disdaineth,
Suns of the world may staine,whe[n] heauens sun staineth.

Full many a glorious morning have I seen
Flatter the mountain tops with sovereign eye,
Kissing with golden face the meadows green,
Gilding pale streams with heavenly alchemy,
Anon permit the basest clouds to ride
With ugly rack on his celestial face,
And from the forlorn world his visage hide
Stealing unseen to west with this disgrace.
Even so my Sun one early morn did shine
With all triumphant splendor on my brow,
But out alack, he was but one hour mine,
The region cloud hath masked him from me now.
Yet him for this, my love no whit disdaineth,
Suns of the world may stain, when heaven’s sun staineth.

1-3, 7-8, 9-10 Персоніфікація Неба як обличчя – і водночас його ока, Сонця, як джерела світла і визначеної цим світлом пори дня – показує те, що може показати тільки поетичне слово ясновидця: нероздільність Сущого.

4 Алхімія (тим паче ‘небесна’) – наука чудесних перетворень: чорних металів – в благородні, мотлоху в досконалість, незугарності в красу.

5 the rack – передгрозова хмара (туча), яка затягує все небо (= the region cloud, 12).

   За асоціацією, диба–rack (актуальне знаряддя тортур навіть в Англії королеви Єлизавети) збігається тут з тучею–rack у переносному значенні обох: ‘обструкція’.

5-8 ДК

9 my Sun 14 Suns of the world – Народжене в слові світло душі Поета (його власний ‘син-сонце’: пор. 7), природно, світить у світі-world. Гра слів Sun–Son дозволяє розуміти Suns of the world як інших літературних ‘синів’, породжених високопоставленими ‘сонцями’ цього світу.

14 stain – 1) плямити, чорнити; 2) знебарвлювати: сонце робить світ барвистим (2-4), сонце в хмарах – сірим.

• 2 soueraine eie ≈ 4 alcumy • ГК

Продовження в 34 ♦♦††

ДОДАТКОВИЙ КОМЕНТАР

5-8 • permit the basest clouds to ride … on his celestial face,
          And … his visage hide … this disgrace.             

♥ Розвитком (= іншим витком) цього образу наступу темряви на світло – ‘суверенне око, вкрите ницими хмарами вищого світу’, – постають рядки із завершеної невдовзі поеми “Лукреція” (The Rape of Lucrece), де збезчещена імператорським сином-“сонцем” патриціанка в розпачі апелює до Ночі як темряви – в т.ч. темряви молодої душі: душу, від природи чисту і світлу, ще до того, як її світло сягне своєї верховної повноти (7.5-8), може накрити вічна пітьма, пор.:

O hateful, vaporous and foggy Night!
Since thou art guilty of my cureless crime,
Muster thy mists to meet the eastern light,
Make war against proportioned course of time;
Or if thou wilt permit the sun to climb
His wonted height, yet ere he go to bed,
Knit poisonous clouds about his golden head.

With rotten damps ravish the morning air;
Let their exhaled unwholesome breaths make sick
The life of purity, the supreme fair,
Ere he arrive his weary noon-tide prick;
And let thy musty vapours march so thick
That in their smoky ranks his smoth’red light
May set at noon and make perpetual night.                                                                                                 RL 771-84

О душна, млиста, осоружна Ноче!
Лише себе в гріху моїм вини,
туманься, хай зірниця не блискоче,
хід вивірений часу зупини;
або, як сяє сонце з вишини,
   хай злісні хмари скупчаться навколо
   і золоте йому затьмарять чоло.

Затруй гниттям ранковий вітерець;
нехай це хворе дихання важезне
верх чистоти споганить унівець,
хай ще до полудня свого пощезне,
і хай твоє курище величезне
   його задушить світло зусібіч,
   оберне полудень на вічну ніч! 

Уривок з цієї поеми (філіппіка проти Часу і Нагоди, рядки 869-82, 897-924) ще задовго до її видання ходив у рукописних списках: звідси обіцянка автора присвяти поеми “Венера й Адоніс” представити на суд графа Саутгемптона “певний вагоміший труд” – «some grauer labour» (ДК к 32).