Menu 

Shakespeare. Коментарі до сонета 34

 

VVHy didst thou promise such a beautious day,
And make me trauaile forth without my cloake,
To let bace cloudes ore-take me in my way,
Hiding thy brau’ry in their rotten smoke.
Tis not enough that through the cloude thou breake,
To dry the raine on my storme-beaten face,
For no man well of such a salue can speake,
That heales the wound,and cures not the disgrace:
Nor can thy shame giue phisicke to my griefe,
Though thou repent , yet I haue still the losse,
Th’offenders sorrow lends but weake reliefe
To him that beares the strong offenses losse.
   Ah but those teares are pearle which thy loue sheeds,
   And they are ritch,and ransome all ill deeds.

Why didst thou promise such a beauteous day,
And make me travail forth without my cloak,
To let base clouds o’er-take me in my way,
Hiding thy bravery in their rotten smoke?
’Tis not enough that through the cloud thou break,
To dry the rain on my storm-beaten face,
For no man well of such a salve can speak,
That heals the wound, and cures not the disgrace;
Nor can thy shame give physic to my grief,
Though thou repent, yet I have still the loss,
Th’offender’s sorrow lends but weak relief
To him that bears the strong offence’s cross.
   Ah, but those tears are pearl which thy love sheeds,
   And they are rich, and ransom all ill deeds.

♦♦†† Продовження сонета 33.

1 Пор. сонет 18 і протиставлення в ньому спокою духовного ‘я’, зафіксованого в слові, – мінливості фізичної природи. Але як видно з цього вірша, природа життя всюди однакова.

2 travail – Див. про стабільну двозначність цього слова в сонетах 27-28.

1-2, 3-5 Why didst thou promise such a beauteous day … base clouds … their rotten smoke?…’ – Бачимо дальший розвиток ситуації сонета 33 і образу ‘мого сина-сонця’ (7; 33.9-14) – тут: ‘тебе’. Див. ДК до рядків 3-5.

4 brave – антонім до rotten

6  To dry … my storm–beaten face – Див. 13 і ДК

9 physic лік, ліки = 7 salve – цілюща мазь, бальзам

11-12 Q-1609: Th’ offenders [offender’s] sorrow lends but weake reliefe
                      To him that beares the strong offenses [offence’s/offences’ – ?] [cross].

13 those tears = the rain on my storm-beaten face (6). ДК

• 5 breake ≈ 7 speake • 13 sheeds ≈ 14 deeds • ГК

Продовження в 35 ♦♦

ДОДАТКОВІ КОМЕНТАРІ

3-5 • base clouds … thy brav’ry …  through the cloud thou break…

Дальший розвиток ситуації та образу поетичного ‘сина-сонця’ (тебе) з 33. Так Шекспір розгортає, в сонетній формі, драматичний сюжет реальних стосунків між собою і собою: раціональним Поетом-творцем і своєю творчою силою – своїм вищим другим ‘я’: молодим, чуттєвим, запальним (1.3-4, 8). Це його ‘alter ego’ щоразу народжується на світ у тілі дорослого Юнака – ‘нащадка’, ‘сина-сонця’, ‘квітки’, ‘друга’, ‘відбитка-копії’, ‘картини’, ‘послання’, ‘книги’, – в словесному тілі поеми чи п’єси та в уявних тілах їхніх персонажів (23). А в цій – уже завершеній, незалежній від Батька – іпостасі (25.13-14), буває, приносить йому серйозні прикрощі.

6 • to dry the rain on my st orm-beaten face
13 • those tears are pearl which thy love sheds

І цілющий для Поетової душі проблиск сонця крізь ‘ниці хмари’ (5-6), і ‘сльози каяття’ (13) однаково є виявом Любові. Сльози (13-14) в дійсності належать Поетові – це той самий ‘дощ на битому грозою’ його власному лиці (6), що його ‘осушує’ любляче його (духовне) Сонце. Цілющими вони стають у мить, коли Поет усвідомлює, чиї вони насправді. 

Див., у завершальній сцені “Марних зусиль любові” (LLL Q [2548-84]), епізод дослівного “оличинення” («we have given thee faces», 2574) місцевого учителя-поета Олоферна юнаками-аристократами. Епізод був дописаний перед другим виданням комедії в 1598 році; оскільки сонети 33-35 відносяться, найімовірніше, до кінця 1593 р., то “оличинення” Олоферна є п’ятирічною ретроспективою. Однією такою спробою цих ‘світських синів’ ‘заплямувати’ поета (33.13) – одним із клубів їх ‘гнилого диму’ (34.4) – могла бути анонімна п’єса спільного авторства “Histriomastix, або Шмагання актора” (Histriomastix or, The Player whipped,(2-е?) вид. 1610), з критичними алюзіями, серед іншого, на Love’s Labour’s Lost. Ведучим автором  Histriomastix’а був, судячи зі стилю, Бен Джонсон.

♥ Пор. подібну комбінацію образів у межах однієї душі – графа Солсбері (“Король Джон”), який плаче з любові до рідного краю і водночас від ганьби, що мусить брати участь у громадянській війні – “аби зажити ласки в дворян далекої землі”:  Пор. 35.11.  

Dolphin.

A noble temper dost thou shew in this,
And great affections wrastling in thy bosome
Doth make an earth-quake of Nobility:
Oh, what a noble combat hast [there] fought
Between compulsion, and a braue respect:
Let me wipe off this honourable dewe,
That siluerly doth progresse on thy cheekes:
My heart hath melted at a Ladies teares,
Being an ordinary Inundation:
But this effusion of such manly drops,
This showre, blowne vp by tempest of the soule,
Startles mine eyes, and makes me more amaz’d
Then had I seene the vaultie top of heauen
Figur’d quite ore [over] with burning Meteors.
                                                KJ 5.2 (2291-2304)

  Людовік.

Зі слів твоїх шляхетну душу видно,
а боротьба чуттів високих в грудях –
це твого Благородства землетрус.
Який то мусив бути бій шляхетний
між доблестю й потребою! Дозволь,
я витру цю росу благословенну,
що котить срібло в  тебе по щоках.
Мені од сліз жіночих серце тане,
хоч Повінь та звичайна для жінок,
але мужів достойних ті краплини –
душі грозою виплаканий дощ –
вражають зір і повнять дивом більше,
ніж вигляд сам небесного склепіння,
прошитого вогнями Метеорів.
                                            (Пер. Дм. Паламарчука)

Варто звернути увагу на проведення однієї й тієї ж образної аналогії – між людським лицем і лицем неба – тут і в сонетах  33–34.