Shakespeare’s Sonnets. Додаток 4.1
ЖОФФРЕ РЮДЕЛЬ
(1125-1148)
У середньовічних біографіях трубадурів, що дивом збереглися до наших днів, про Жоффре Рюделя розповідають обмаль. Зокрема відомо, як він пішов із життя: «Жоффре Рюдель покохав графиню Тріполітанську, жодного разу її не бачивши, за її великі чесноти і благородство… Князь склав про неї багато чудових віршів з гарними мелодіями та простими словами. Бажаючи побачити графиню, він вирушив у хрестовий похід і поплив морем. На кораблі його вразила тяжка хвороба, і ті, хто були поруч, вважали, що він помер, але Рюделя не поховали, а таки привезли в Тріполі. Повідомили про це графиню, і вона прийшла до його ложа і взяла його в обійми. Жоффре ж відчув, що це графиня, і прийшов до тями. Він подякував Богу за те, що побачив кохану, і помер у неї на руках. Графиня наказала з почестями поховати його в будинку тріполітанського ордену тамплієрів, а сама в той же день постриглась у черниці від скорботи й туги через його смерть».
Саме Жоффре Рюдель був одним з найвідоміших оспівувачів шляхетної дами: ставлення до жінок, яке згодом дістало назву культу Прекрасної Дами. Опоетизував він і любов до неї: ідеальну, чисту, благородну, яка отримала назву «любов віддалік».
КАНЦОНА
Мені під час травневих днів
Приємний щебіт віддалік,
Зринає в пам’яті без слів
Моє кохання віддалік.
Навік я неспокійний став,
І не ростуть квітки між трав,
Як зимно у душі мені.
Я щастя у житті зустрів
В моїм коханні віддалік.
Немає в світі кращих днів
Ні поблизу, ні віддалік!
Коли б я лиш надію мав,
У царство б маврів я помчав,
Обдертий весь, в самотині.
Немає в світі кращих снів —
Примчать до неї віддалік,
І чуть слова її, мов спів,
І розмовлять не віддалік,
А віч-на-віч, щоб не шукав
Я більш її, щоб не страждав,
Щоб другом був її всі дні.
Щоб я від горя не смутнів,
Кохання тішить віддалік.
Далеко до її країв.
Даремно мріять віддалік!
Хоч цілий вік я мандрував,
Але я там ще не бував.
Безжальні думи навісні!
Господь не раз людей жалів.
Святе кохання віддалік!
Та поки що я весь змарнів, —
Про неї мрію віддалік.
О, до прочан би я пристав
І посох би з собою взяв,
Щоб бачить очі неземні!
Коли б Господь мене привів
Скоріш до неї віддалік,
Щоб я признатись їй посмів
І більш не мучивсь віддалік,
Щоб кожен кущ і кожен став
Ще кращим біля неї став,
Щоб стали обрії ясні!
На мене жаль, на мене гнів,
Що я кохаю віддалік.
Я чистим принести зумів
Своє кохання віддалік.
Сумним я від кохання став.
Невже святий мене скарав,
Щоб мучивсь я в страшній борні?
Сумним я від кохання став.
Ганьба тому, хто покарав,
Щоб мучивсь я в страшній борні!
(Пер. М. Терещенка. Цит за: Ю.І.Ковбасенко, Л.В.Ковбасенко, Зарубіжна література, 8 клас)