Shakespeare’s Sonnets. Граматичний коментар
I. ЗАЙМЕННИКИ
1) Друга особа однини
Thou – ти
Thee – тебе, тобі, тобою (непрямі відмінки)
Thy, thine – твій, твоя, твоє, твої
2) Займенникові звертання в сонетах
|
thou (до ‘Юнака’) |
1, 2, 3-4, 6-12, 14, 18, 20, 22, 24, 26-32, 34-42-49, 56, 60-62, 69, 70, 73-74, 77-79, 82, 87-92, 95-97, 99, 107-110, 122, 125-126 |
|
thou (інше) |
19, 123 (до Часу); 100, 101 (до Музи); 137, 148 (до сліпої немудрої любові); 146 (до душі) |
|
thou (до ‘Жінки’) |
24, 93, 128, 131-136, 139-143, 147, 149, 150-152 |
|
you |
13, 15–17, 24, 52–55, 57–59, 71–72, 75–76, 80–81, 83–86, 98, 102–104, 106, 111–115, 117–118, 120 |
|
без звернення |
5, 21, 23, 25, 33, 50-51, 64-66, 94, 105, 116, 119, 121, 124, 129, 144 |
|
про нього (he) |
42, 63-he, 67-he, 68-he, 153-154-he-Love-God |
|
про неї (she) |
42, 127-she, 130-she, 138-she, 145-she |
Сонетів з неозначеним звертанням ‘ти’ (thou) є 67; з неозначеним звертанням ‘ви’ (you) – вдвічі менше – 34. Сонетів з визначеним звертанням до Часу, Музи, до душі чи бога Любові є 7; з визначеним звертанням як до Жінки – 19. Сонетів без звертання є 27, серед них, про ‘нього’ – 3, про ‘неї’ – 4.
3) self, selves (selfe, selues)
Іменник self (‘я’; старорус. ‘собь’) і його присвійні означення (‘мій, твій, наш, ваш, його, її’) ще не писалися вкупі, тільки згідно з їхньою етимологією:
My self – моє ‘я’ (моя ‘собь’); myself – себе, собі, собою; -ся; I myself – я сам (сама)
Thy self – твоє ‘я’
Your self – ваше ‘я’; your selves – ваші ‘я’; you yourself – ви сам (сама); you yourselves – ви самі
4) Займенникові скорочення thy (yi, yie) versus their (yr, yer)
Існує 15 випадків, коли видавці Шекспірівських сонетів вирішили вважати займенник their (їх) помилкою набирачів першодрукованого видання (Shake–speares Sonnets, 1609). Помилка нібито появилася внаслідок неправильного прочитання набирачами рукописного скорочення yi (yie)займенника ‘твій’, thy, – саме цим займенником і підмінюють займенник their в таких сонетах:
26.12 their sweet respect – див. пояснення в коментарях
27.10 their shadow – див. пояснення в коментарях
35.8 their sins, their sins
37.5-7
43.11
45.12
46.3, 8, 13, 14
69.5
70.6
128.11, 14
Подібних помилкових прочитань в інших творах Шекспіра не знайдено. Також не знайдено й помилок протилежного типу – друкованого thy замість рукописного скорочення their (yr, yer).
5) His (‘його’) в функції протогенітива (Pre-Genitive [Possessive] Case)
«В шекспірівській англійській бракувало присвійного займенника its; іноді він уживав it без закінчення, іноді – історично нейтральне присвійне his:
what a Face I haue,
Since it is Bankrupt of his Maiestie. (Richard 2 4.1 F [266–7])
Ще однією новацією, введеною близько 1600 року, було уживання its замість his для нейтральної форми присвійного відмінка іменника чи присвійного займенника».
Шекспір широко використовує саме his – і саме заради персоніфікації речей, які вважаються неодуховленими (як у наведеному прикладі з “Річарда II”):
9.9-10: what … shifts but his place… the world enjoys it.
55.7: Mars his sword
65.1-2: brasse,nor stone,nor earth,nor boundlesse sea, … their power
6) An other
Шекспір трактує other етимологічно, як іменник, тому пише артикль an окремо.