Shakespeare. Коментарі до сонета 70

1 Цей сонет  – не тільки пара сонета 69, а й продовження відстороненої оповіді Поета про свого Юнака-he – про долю його (= його мистецтва) в суспільстві, життя в якому стає дедалі нестерпнішим (66, пор. 25, 29). Та якщо при цьому він різко міняє форму викладу думки, повертаючись до звичної інтимної розмови з Юнаком-thou, то це означає не тільки зміну теми чи настрою. ДК

3 = suspect is the ornament of beauty = suspеct of ill (13) = a Crow (4).

6 Their worth – пор. their outward, 69.5. Див. they і thy worth and truth, в 37; ДК до 46–47. 

   Their worth … beeing woo’d of time = ‘до їх достоїнств залицяється час’: образна лексика Горація (див. його Послання ‘До своєї книги’: I.20). Йдеться про твори-they  (і їх персонажів-they) – дітей любовної (Юнакової) творчості нашого Поета (ДК до 13.14), до яких сучасники-любителі проявляють особливий інтерес (38.13; 10.3; 69). Пор. рядок 14.

7  Canker – див. 35.4, 54.5. ДК                            8 prime – ДК до 3.10  

9-11 the ambush of young days, assail, victor – тогочасний поетичний лексикон молодечих залицянь, амурних перемог  (2.1-4; 41). Пор. в Овідія: ‘Кожен коханець – вояк’ (Amores I.9). Пор. assault у ДК до 69.4. ДК

11 This thy praise = 8-10 ДК 

12 envy, evermore enlarged – див. ДК до 59.13-14(i); ДК до 72.13

13 thy show – те, як ти виглядаєш і як тебе сприймають (з підозрою); див. thy show у 69.13

 • 5 approue ≈ 7 loue • ГК

ДОДАТКОВІ КОМЕНТАРІ

1 • That thou are blamed

Після відсторонено-узагальнених, жорстких сонетів про те, хто, що і чому ‘зв’язує язика’ природно-правдивому Мистецтву (66, 67-68), повернення до звичної інтимної розмови з Юнаком означає не тільки зміну теми (хто, чому і як), а й зміну ролі Поета відносно Читача. Відданий апологет (‘Адвокат’: 35) свого Юнака (Юності = Правди Краси-Любові: 54, 62), який щойно виступив на захист Юнака в його мистецьких втіленнях (67–68), знову входить у роль його старшого друга, наставника й утішителя (пор. 1.3-4; 35), але вже в іншому – зовнішньому – аспекті: в реальному житті (пор. 38). 

● Кожну специфічну ситуацію, в якій він опиняється як Автор, наш Поет узагальнює до рівня концепту, схеми, моделі, і багато сонетів будує так, аби добрим словом прислужитися і своєму молодому Читачеві – зокрема тóму, що теж народився бути поетом.

7 • Canker vice the sweetest buds doth love

♥ Пор. інформацію, донесену одним з двох шляхетних веронців (Two Gentlemen of Verona) і відому тільки ‘найвитонченішим письменницьким умам’: ‘червяком’ (Canker), який точить таку письменницьку голову, є… Любов:

Пор. спосіб подачі персоніфікованого образу Любові в монолозі Бірона з “Марних зусиль любові” (4.3): Додаток “З очей жіночих цю науку взяв я…”.

8 • thou present’st a pure unstained prime
9 • the ambush of young days
11 • this thy praise

Зміст всіх цих рядків окреслений загалом як ‘похвала’ Юнака (11); а на тлі попереднього сонета – де певні автори додають власного ‘бур’янного духу’ до чесного Юнакового цвіту – фраза ‘твоє щонайчистіше розквітання’ (8)  означає, що Поет хвалить Юнака саме за ту його тілесну й глибинно-душевну непорочність, яку він собою представляє і яку й опорочують носії ‘бур’янного духу’ (ДК до 69.4), заздрісники (12; ), автори ‘вульгарних писань’ (38).

Погодьмося, що глибоко інтимні деталі життя Юнака-thou, про які так впевнено говорить тут Поет, не може знати ніхто, крім самого Юнака. Маємо, отже, ще одне підтвердження, що Юнак і є наш Поет. Сам непорочний в своєму весняному розквіті, знаючи, що він не один такий, він протягує всім таким же непорочним руку підтримки – руку творця всевідаючого, котрий пише дружні послання у вічність, певний, що на них відгукнуться колись струни чиїхось душ.

● Свій спосіб писання сонетів-послань – за принципом розмови з собою як читачем (або за принципом дзеркального звертання: 3.1-2; LLL 4.3 [Q 1659-68]), – Автор-поет не тільки запозичив в Автора-драматурга – професійного творця діалогу, а й продемонстрував, розігравши на сцені. 

♥ Так, в епізоді з “Двох веронців” Сільвія просить Валентина замість неї написати листа неназваному ‘другові’, а прочитавши написане, вручає листа назад самому Валентину. Слуга Валентина робить правильний висновок: “Листа пан писар сам до себе написав”:

● В реальній читацькій дійсності ці ‘тонкі хитрощі’ (excellent deviсe) служать добру службу, бо таке перехресно адресоване послання може, властиво, адресуватися будь-якому Читачеві – будь-якій спорідненій Душі.

♥ У пізній комедії “Дванадцята ніч” (1600) Поет вивів навіть формулу такого послання: ““Догодив одному – сподобайся всім” (водночас визнавши, що ‘це перехресне підв’язування’ – однієї ноги підв’язками обох – дещо ускладнює природний біг думки):