Shakespeare. Коментарі до сонета 41
|
THose pretty wrongs that liberty commits, |
Those pretty wrongs that liberty commits, |
♦♦ Продовження сонета 40 і теми ‘роздвоєння однієї любові’.
1 pretty wrongs – Див. love’s wrong у 12.
2 When I am sometime absent from thy heart
Серце – джерело благородної, високої (божественої), істинної любові, true love (21.9; 40.3, 9). Джерелом неістинної любові інтелігентні представники Ренесансу вважали печінку, в нижній частині тіла, і взагалі еманацію цього джерела називали не почуттям любові-love, а чуттям хоті–lust. Lust – одне з п’яти чуттів–senses: див. сказане Адонісом Венері (і Антіноєм – Пенелопі): ДК до 39.5-6. Пор. сонет 141 (6) і весь цикл ‘жіночих сонетів’ в цілому, 127–153. ДК
6 assail – ‘нападання’ як форма активного ‘упадання’-wooing: характерний ужиток цього слова саме в Шекспіра.
10 my seat – чільне місце в тандемі ‘Автор+його інше я’ або ‘Батько+Син’ (ДК до 13), або ‘Творець+Творіння’ (1).
12 truth = troth: правда як чесність і вірність
3, 6, 10, 13-14 thy beauty – Краса Юнака у всіх його словесних втіленнях – насамперед словесна. Одним із таких втілень стала Шекспірова поема “Скарга закоханої”, надрукована в парі з цим любовним сонетарієм. ДК
ДОДАТКОВІ КОМЕНТАРІ
1-2 • liberty … when I am sometime absent from thy heart
Звичайно цю метафору – ‘коли мене в твоєму серці нема’ – розуміють: ‘коли ти забуваєш про мене, про свою до мене любов’. Одначе смисл Шекспірових метафор розкривається не при першому-ліпшому здогадному (переважно стандартно-стереотипному), а при буквальному і вдумливому їх прочитанні. Отже, переглянувши ще раз 22-й сонет, читаємо уважно початок 41-го: саме тоді – ‘іноді’, коли Автор не вкладає свою любов у серце свого літературного ‘другого я’ (пор. 10.13-14) – точніше, коли він вкладає любов не в серце цього ‘друга’ (30.13 – 31.1), – саме тоді милий друг виявляється здатним чинити милі й немилі любовні кривди. Розуміємо, чому: причину цих кривд – тілесну любов до краси – ренесансні поети ‘поміщали’ не в серці, а в печінці–liver.
♥ Див. моральну оцінку імператорського сина-“сонца”, гнаного жаром Хоті (поема “Збезчещення Лукреції”, The Rape of Lucrece, опубл. 1594):
|
His honour, his affairs, his friends, his state, |
Що справи, честь, високий сан, що друзі? |
Про таку неправдиву любов – чисту хіть, пекучу потребу фізичного володіння – і йдеться далі в цих, чоловіком писаних, ‘особистих’ сонетах. І приймає вона, зрозуміло, символообраз Жінки: 133–134.
3, 6, 10, 13-14 thy beauty
Традиційні (чоловіками написані) любовні сонетарії іноді мали пару – нею була поема жанру complaint – ‘скарги’, де розповідь звичайно вела жінка: див. збірки С.Даніела, Т.Лоджа і дуже нечисленні інші.
♥ Сонет 41 є мовби словесною ілюстрацією (а чи схемою) сюжетної побудови короткої (329 рядків) Шекспірової поеми “Скарга закоханої”, A Lover’s Complaint (LC). Розповідь веде закохана ‘Пані’: то від себе, то в імені її ‘Пана’ – безіменного донжуана, красеня, віртуоза в словесному витійстві, акторстві і в ламанні присяг. У часових рамках оповіді ‘Пан’ відсутній, тож фігурує він там лиш як тінь-Образ кохання (тим разом жіночого), як Натхненник – вічно юний, спокусливий і невідпорний Дух Краси-Любові: ‘яса грайлива’ (lascivious grace) сонета 40. Ось уривки
|
Мене він взяти приступом не зміг |
Прислухайся: небесну голубінь |