Shakespeare. Коментарі до сонета 134
SO now I haue confest that he is thine, |
So now I have confessed that he is thine, |
1 So now I have confessed – продовження сонета 133.
Пара сонетів 133–134 у цьому, ‘жіночому’, циклі і трійка сонетів 40–41–42 в циклі ‘юнаковому’ – це той внутрішній вузол, що звязує обидва сонетних цикли (два ‘тіла’) в одну теософію любові: ∞, або 8 (див. ДК до 42). Так в одній душі (Поета) радість любові (comfort: світло душі = ясний дух, ‘Юнак’: Сонце – День) обнімається з її-таки журбою (despair: вогонь у темряві душі = темний дух, ‘Жінка’: Місяць, зорі – Ніч). Див. 42 і 144.1-4, 11; Буття 1.1-5; Ів. 1:1-5, 9-13.
Оскільки ‘Юнаків’ цикл охоплює 5/6 сонетарію, а ‘жіночий’ – 1/6, то тривалість цілого вказує в наших широтах на найкоротшу ніч (4 години) і найдовший день (20 годин світла). Це зеніт річного кола – день літнього сонцестояння + ніч на Івана Купала: 24 червня (ДК до 3.10). В цей день Сонце покидає дім люблячих одне одного Близнят.
3-4 that other mine… to be my comfort still – Див. friend, comfort в 25, 29-30, 37-39, 40-41-42 и 144.
11 a friend [that] came debtor
12 him I lose through my unkind abuse – Див. ДК до 133.4; unkind (‘неприродний’ = ‘поганий, злий’) – див. kind, в ДК до 10.11.