Shakespeare. Коментарі до сонета 50
HOw heauie doe I iourney on the way, |
How heavy do I journey on the way, |
1-4 Цей вірш виглядає як продовження сонета 48. Пор. 48.1; 5-6: thou… now my greatest grief; 10-11: thou art not… within… my breast. Почуття душевної пустоти (парадоксально – ваготи), горя, туги, гніву, передаючись коневі від його вершника, дістає свій тілесний вираз і в тілі коня. Взаємовплив різних первнів духовної матерії аналізувався в 44–45, на прикладі власного тіла.
2 Q-1609: «my wearie trauels end» – пор. контекстуальну неоднозначність ‘подорожі’, на що вказує й різниця в написанні: тут і в ДК до 3.1, 27.2 («trauaill»), 34.2 («trauaile»). Сучасна англійська не зберегла цієї неоднозначності.
3 that ease and that repose = what I seek (2).
4 [my] friend = my joy (14) – пор. 29.8. Пор. thou в 48; 25.4, 13; 27–28; 29.10; 30–31, 37.
6 that weight in me = my woe (5). – Пор. my grief в 14, my grief в 48.6.
8 to make speed = to hurry. Див. 51.2-3.
9-14 Персоніфіковане почуття – гнів вершника – промовляє різким тілесним жестом до чуттів коня і одержує відповідь: стогін. Відповідь коня ще різкіше вдаряє по почуттях вершника і впливає на перебіг його думок. Уявне продовження цього діалогу див. у сонеті 51.♦♦
• 9 prouoke him on ≈ 11 with a grone • ГК