Shakespeare. Коментарі до сонета 51
THus can my loue excuse the slow offence, |
Thus can my love excuse the slow offence |
♦♦ Продовження сонета 50.
1 the slow offence – Повільну ходу коня вершник сприймає як активний спротив своєму власному бажанню (wilful slow, 13): звідси offence-‘образа’ і гнів. См. 50.9-10.
1-2 slow offence of my dull bearer versus ‘fiery race’ (11) – Див. коментарі до 44 і 45.
2 my dull bearer 11 no dull flesh – Пор. 44.1.
3 where thou art – Див. 48: When I took my way, each trifle…
6 swift extremity ДК
10 Q-1609: desire (of perfects loue being made) = perfect’st love = perfectest = most perfect
Тут desire = ‘бажання’, але це вогненно-пристрасне ‘бажання’ (почуття) відрізняється від ‘жадання’ (чуття), символом якого звичайно є образ бога любові, Desire–Cupid (< лат. cupido), Ерота-Купідона. І відрізняється воно як раз абсолютною і безумовною чистотою любові (perfect’st love = лат. venus, -eris), одиничним проявом якої воно, власне, і є (‘з якої воно зроблене’: пор. 53). Тут desire – це прояв Еросу: любові довершеної і всеохопної. ДК
11-13 Q-1609: [desire] shall naigh noe dull flesh in his fiery race,
But loue,for loue,thus shall excuse my iade,
Since from thee going,he went wilfull slow,
Уживши самих лише ком, Автор позначив інтонаційні паузи, які ділять лінійний текст на смислові сегменти, але не визначив пов’язань цих сегментів. Завдяки пунктуаційній свободі актуалізуються додаткові значення, що інакше лишилися б не задіяними.
Серед іншого, бачимо тут приклад унікального шекспірівського прийому поетичного згущення – прочитання одного й того ж слова чи словосполуки (But love, 12) двічі – з попереднім і з подальшим текстом.
But love, тісно єднаючи love з попереднім реченням (7-11, уявний політ), в той же час починає (в рядку 12) нове речення, а воно, дублюючи лексику найпершого рядка, повертає читача назад – тобто, до реальної ситуації рядка 1 і взагалі сонета 50, скеровуючи тим самим і сонет 51, і цілість 50-51 до завершення. ДК
• 5 find ≈ 7 wind • ГК
ДОДАТКОВІ КОМЕНТАРІ
6 • swift extremity = +extreme swiftness = прийом перестановки значень (‘+’ = ‘більше ніж’, ‘more than’). див. ДК до 6.6.
‘Крайня, нагальна потреба’, extremity, вимагає швидкості (swift) і не терпить зволікань (the slow offence, 1). Контекстуально логічнішим видається зворотнє поєднання складових значень – extreme swiftness, але тоді ця словосполука втрачає додатковий смисл (він додався якраз завдяки незвичній перестановці складових): ‘крайня потреба вимагає й крайньої швидкості’ . В цьому напрямку думка й розвивається далі в рядку 7.
♥ Нижче подана строфа з поеми “Лукреція” явно є наступною ланкою в осмисленні чуттєвого досвіду, раз вже осмисленого у другому катрені сонета 51:
Her letter now is seal’d and on it writ |
Печать на лист кладе й на ньому пише: |
“Лукреція”, яка налічує 1856 рядків, була зареєстрована до друку 9 травня 1594 року. Враховуючи, що цитована строфа появилась у ній вже після описаної в сонетах поїздки, тобто десь наприкінці 1593 чи в початках 1594 року, можна відповідно датувати цей і кілька попередніх сонетів, заодно припускаючи, що серед ‘дрібниць’-trifles, залишених вдома перед дорогою (48), лежав перерваний (в силу відсутності дорогоцінного друга – Натхнення: тебе) рукопис саме цієї поеми.
9-12 • Then can no horse with my desire keep pace,
Therefore desire (of perfect’st love being made)
Shall neigh no dull flesh in his fiery race,
But love, for love,
Дієслово neigh (11) ужите незвично – як перехідне, і приймає два додатки: no dull flesh і love наступного рядка. Кінь ірже при максимальному припливі життєвої енергії – зокрема так реагує його плоть на поклик жадання-desire.
♥ Див. поетичний опис любові коня, її природних енергій, у “Венері й Адонісі”, 312-382.
♥ Див. також про поведінку коней, в монолозі про музику з “Венецького купця”, 2403-11 (ДК до 8.1-2).
Інакше поводиться кінь при взаємодії з людиною: коли бажання вершника (my desire, 8) проймає душу і коня, тоді голос його плоті (44) виражає порив почуття (45), спільного для обох. Це вже зовсім інша мова, ніж мова гніву й болю в сонеті 50 (пор. spur там і spur тут). Це вже не діалог, а монолог, в якому промовляє не груба плоть, а саме Бажання:
desire (of perfect’st love being made) shall neigh no dull flesh in his fiery race, but love…
Сягнувши найвищого рівня напруги, Бажання вершника стає проявом Любові-Абсолюту (perfect’st love) і тому поширюється миттю: охопивши також і коня, Воно стає ще одною, третьою живою істотою.
Звідси – від відомого великим поетам явища духом веденої творчості – і походить традиційний образ крилатого Пегаса: несучою силою тут виступає Дух (‘крила’), ‘конем’ – творчість, ‘вершником’ – поет-художник. (Пор. Буття 2.19.) Дух, як підказує і цей сонет, є Духом Любові:
♥ Див. наведений нижче уривок зі сцени 7 третьої дії хроніки “Генріх V” (King Henry V) – в другій, значно ширшій редакції видання (F-1623). В першому виданні (Q-1600, так зване “погане кварто”) сцена має всього двадцять п’ять рядків, і три з них виросли з сонетів 44-45 і 51:
Burbon. Now you talke of a horse, I haue a steed |
Бурбон. Про коней говорячи: от у мене кінь – не Комонь, а сонце, сам лише вітер з вогнем, а грубого первня, землі, в нім анітрохи. |
Герцог Бурбонський із тексту 1600 р. у версії Фоліо (1623) є наслідним принцом, Дофіном:
Enter the Constable of France, the Lord Ramburs, Orleance, Dolphin, with others. Dolph. My Lord of Orleance, and my Lord High Con- |
Входять конетабль Франції, лорд Рамбюр, герцог Орлеанський, дофін та інші. Дофін. Герцог Орлеанський і великий конетабль Орлеан. Масть – мускатний горіх. |
[1] four postures (‘чотириніжник’): чотири взаємопов’язані первні-стихії як опорні принципи існувания фізичного світу.
[2] bounds from the Earth, as if his entrails were hairs (‘відскакує від Землі, наче волосом набитий’) – з легкістю тодішнього тенісного м’яча; крім того, ‘волосся’ – символ знань.
[3] le cheval volant, Pegasus, chez les narines de feu (фр.) – ‘летючий кінь, Пегас, з вогненними ніздрями’. Пор. ‘копитом вибите джерело’ в сонеті Т.Фрімана: ДК до 49.2♣(2.4)
[4] the Pipe of Hermes (‘Гермесова свиріль’) = поет, співець природи як божествений інструмент; гр. Гермес (єгип. Тот, лат. Меркурій) – бог поетів-‘пастухів’ і посланець богів. Гермес-Меркурій – уособлення вишнього Натхнення. Див. ‘Меркурій’ в сонеті Т.Фрімана: ДК к 49.2♣(2.1); пор. Буття 2.19.
[5] ride = управляти чимось чи кимось як засобом пере/просування. Пор. ДК до 137.
[*] Див. геральдичний опис дворянського герба (1603) Джона Дейвіса (Sir John Davies 1569-1626): On a mount vert, a Pegasus, or, winged, gules. – “На зеленій горі Пегас золотий, крила червоні”. Див. зелень в ДК до 20.7, символіку червоного кольору і гори.
♥ Пор. діалог з “Марних зусиль любові”:
Braggart. Arts-man preambulat, we will be singuled from the barbarous. Do you not educate youth at the Charg-House* on the top of the Mountaine? * Сharge – будь-яка геральдична фігура, тож можна зрозуміти це означення як ‘школа образної символіки’. |
Армадо. Мистецький мужу передмовний, відмежуймось-но від невігласів. Це не ви юнацтво виховуєте в Домі напучувань на верхів’ї Гори? * без сумніву (фр.) |
Як експериментально показує Шекспір цією парою сонетів, 50-51, емоційний (e–motive) Дух Любові з його щонайлегшою вогняною природою – це могутнє джерело кінетичної енергії, яку можна виміряти в кінських силах (хоч і не за формулою E = mc2). Він – Перворушій, в прямому значенні слова. (Див. the First Moveable у системі Птолемея: ДК до 21.8, та сучасні уявлення про Primum Mobile).