Menu 

Shakespeare. Коментарі до сонета 18

 

SHall I compare thee to a Summers day?
Thou art more louely and more temperate:
Rough windes do shake the darling buds of Maie,
And Sommers lease hath all too short a date:
Sometime too hot the eye of heauen shines,
And often is his gold complexion dimm’d,
And euery faire from faire some-time declines,
By chance,or natures changing course vntrim’d:
But thy eternall Sommer shall not fade,
Nor loose possession of that faire thou ow’st,
Nor shall death brag thou wandr’st in his shade,
When in eternall lines to time thou grow’st,
     So long as men can breath or eyes can see,
     So long liues this,and this giues life to thee,

Shall I compare thee to a Summer’s day?
Thou art more lovely and more temperate:
Rough winds do shake the darling buds of May,
And Summer’s lease hath all too short a date;
Sometime too hot the eye of heaven shines,
And often is his gold complexion dimmed,
And every fair from fair some-time declines,
By chance, or nature’s changing course untrimmed;
But thy eternal Summer shall not fade,
Nor lose possession of that fair thou ow’st,
Nor shall death brag thou wand’rest in his shade,
When in eternal lines to time thou grow’st.
     So long as men can breathe or eyes can see,
     So long lives this, and this gives life to thee.

1 Зміна займенника у звертанні. ДК

3 buds of May – Квітень і травень відносяться до пори Літа, як ранкові години – до пори дня (див. ДК до сонета 3). 

6 complexion  ДК

7  every fair, n. = a beauty       7  fair, n. = beauty = 10 fair, n.

9 But thy eternal summer shall not fade. – Літо – синонім Життя: пор. 12.7-8. ДК

11 death … his shade. ‘Смерть’ в англійській мові – чоловічого роду. ДК

12 When … to time thou grow’st.

     Eternal lines – 1) вічні поетичні рядки, numbers; 2) вічні лінії родоводів. Див. 17.6; 16.9-12 і ДК

13 So long as men can breathe or eyes can see…

     breathe    ‘дихати’ = 1) жити = 2) говорити
     see    ‘бачити’ = 1) дивитися і бачити = розуміти; 2) дивитися (театральну) виставу; 3) читати

14 this – це письмо, ця (моя) поезія (16). Даний сонет виглядає як envoy – традиційний вірш на завершення важливого літературного твору (this) перед представленням його світові. ДК

ДОДАТКОВІ КОМЕНТАРІ

1 • Shall I compare thее to a Summer’s day?

Див. ДК до 17.12. Якраз завдяки редагуванню першого рукопису “Поеми про танець” з’явилася ідея сонета 18: «Shall I compare thee to а Summers day?» ‘Порівняння тебе з літнім днем’ випало з перших рядків 14-ої строфи  поеми, поки Поет шукав більш куртуазної, шляхетнішої подачі думки з уст Пенелопи – чи то цариці, чи то принцеси (Queen/Princess, як у п’єсі Love’s Labour’s Lost, та однаково  ‘володарки-повелительки’ – не просто ‘пані’-Mistress), пор.:

(14)
With this, the modest Princes blusht & smild,
like the sweete eveninge of a Sommers Daye,
And softly did returne this awnswer milde,
daunce (gentill Sir) I neither can nor maye,
I never Lov’d my weaknesse to [displaye] bewraye
By counterfeitinge madnesse when I might,
With sober carriage beare my selfe aright.     

                                                       The Orchestra Manuscript (MS)

14
WIth this, the modest Princesse blusht and smil’d,
Like to a cleare and rosie euentide;
And softly did returne this answere mild,
Faire Sir; you needs must fairely be denide
VVhere your demaund cannot be satisfied.
My feete, which onely nature taught to goe,
Did neuer yet the Art of footing know.

                                      Orchestra, or A Poeme on Dauncing (1594) 1596

 Звертання thou–ти знов повертає нас до віддзеркаленого образу Юнака (3.1-2, 12) – того, який живе у Поетовій душі його власним солодким ‘я’ краси-і–любові (1–12). А згадка про ‘вічні рядки’ (12) та завершальний двовірш свідчать, що ця жива краса-любов (13), її образна Ідея (Rose, 1), уже знайшла своє особливе втілення (17), де їй і жити далі, ‘доростаючи до часу’ (12).

Це одне особливе (духовне) втілення – ‘словесне тіло’, a Rose – і порівнює Автор з ‘одним днем Літа’ – з одним днем Життя. Див. ДК до 3.1, і рядок 12, нижче.

 6 • сomplexion Four Humours

Це слово – скорочення від the complexion of humours, “поєднання гумóрів (рідин)”. Тогочасна фізіологія розрізняла чотири гумóри, що їх виділяли внутрішні органи: кров, лімфу, жовч, чорну жовч; комбінація гуморів визначала загальний вигляд, характер, темперамент, настрій людини та колір (відтінок-hue) її обличчя. Чотирьом гуморам (темпераментам) відповідали чотири стихії.

9 • But thy eternal Summer shall not fade

Дія в поемі “Венера й Адоніс” вічно відбувається протягом одного літнього дня-і-ночі й вічно завершується смертю Адоніса. Цей поетичний Юнак і після смерті приречений жити, щоб, ‘допоки людству дихати й дивитись’, служити дзеркалом Читачеві – кожній молодій душі, що символічно представлена в кінці як Літній Квіт-Квітка двох кольорів – червоного і білого: чоловічого і жіночого, Х та Y.

11 • Nor shall death brag thou wand’rest in his shade

‘Тінь смерті’ – алюзія до античного царства мертвих, Аїду-Гадеса, де блукають тіні-душі померлих, та до біблійної ‘долини тіні смертної’, у Давидовому Псалмі 23.4:

Yea, though I should walke through the valley of the shadowe of death, 
I will feare no euill: for thou art with me: thy rod and thy staffe, they comfort me.                                (Geneva Bible, 1587)

Навіть коли б ходив я долиною темряви [по долині тіні смертної], – 
не боюся я лиха, бо ти зі мною. Жезло твоє й палиця твоя – вони дають мені підтримку.      (І. Хоменко [І.Огієнко])

12 • when in eternal lines to time thou grow’st

Ти – одне втілення духовного Життя  – мислишся як один день цього Життя (див. рядок 1, вище), час якого міряється віками, бо духовне життя – це життя у Вічності. Але навіть ‘вічні рядки’ (eternal lines, а в них і ‘тебе’) Час щоразу прочитує по-своєму, по-новому – як під час життя їх Автора (котрий дедалі духовно дорослішає – сам росте разом з часом: 3.11-12), так і в майбутті, по його смерті: in time to come (17).                         

Вічними в часі можуть бути і eternal lines як ‘лінії родоводів’ (16.9-12). Одні й другі – нерозривні у вічності (13-14); одні й другі живуть завдяки диханню – духу – Слову (13).

Див. коментарі до thou grow’st в 11.1. Пор. рядки 7-8 з оди Горація “До Мельпомени” (Оди III. 30) :

                       usque ego post era crescam laude recens   (‘on and on shall I grow, ever fresh with the glory of after time’).

14 • this

♣  Зразки віршів ‘на дорогу’ – envoy (фр.) – див. Горацій, Послання I.20; Овідій, “Мій згорточку скромний” (Скорботні елегії I.1), а також рядки сонета, який відкриває дебютну збірку Самюеля Даніела (Delia, 2.1-4):

Go wailing verse, the infants of my love,
Minerva-like, brought forth without a Mother:
Present the image of the cares I prove,
Witness your Father’s grief exceeds all other.

Час, у якому вірш ‘відкриває’  поетичну збірку 1592 року, – це єдиний актуальний час (він же граматичний теперішній) Духовного Життя.