Shakespeare. Коментарі до сонета 55

1-8 Протиставлення недовговічних матеріальних пам’ятників (Статуй) пам’ятникам духовним бере початок від славної оди Горація: “До Мельпомени” (Оди, III.30). ДК

2 • this powerful rhyme  – див. коментарі до 13, 14 і ДК

4 unswept stone besmeared with sluttish time
   Сполучник with сповнює функцію сполучника by, вказуючи, що суб’єктом ‘забруднення нечищеного каменю’ є ‘неохайний час’, але ужиток все-таки сполучника with, а не by вказує, що цей суб’єкт сам є чиїмось інструментом (12).

   sluttish, besmear – не тавтологія, а яскрава персоніфікація часу через характеристику його трудів.

7 Mars his sword > Mars’s sword. ГК

7 quick fire – ‘живий вогонь’, у війні, ворожому протистоянні – нищівний. Пор. ‘очисний вогонь’ сонета 45.1.

9 all-oblivious enmity – ‘безпам’ятна (всепоглинаюча) ворожість’: сукупний образ Часу-бруднителя (4), війн і чвар (5-7) – супутників смерті-забуття в непостійному матеріальному світі.

13-14 till the judgment … you live in this. – Згадка про Судний день, разом зі словом Статуї (5), виділеним великою буквою і курсивом, вказує, що ‘ці могутні римовані рядки’ (2; this, 14) описують відому історичну постать. ДК   

11, 14 in the eyes of all posterity … in lovers’ eyes – 1) в очах закоханих; 2) в очах усіх поколінь читачів, які знають, що таке постійність серця (53.14).

ДОДАТКОВІ КОМЕНТАРІ

1 • marble… guilded monuments
4 • stone                                                                                          2-3 • this powerful rhyme … these contents
5 • Statues                                                           versus                 8 • the living record of your memory
6 • the work of masonry

Це протиставлення вперше зафіксував словом Горацій, якого його латиномовний пам’ятник прославив ще за життя: 

Звів я пам’ятник свій. Довше, ніж мідь* дзвінка,   [*ДК 64.3-4]
Вищий од пірамід* царських, простóїть він.                [* 123.2]
Дощ його не роз’їсть, не сколихне взимі,
Впавши в лють, Аквілон*; низка років стрімких –   [*Північний вітер. Агресивна Північ – символ деградації; пор. 13.12]
Часу біг коловий – в прах не зітре його.
Смерті весь не скорюсь: не западе в імлу
Частка краща моя. Поміж потомками        
Буду в славі рости, поки з Весталкою         [crescam laude recens]
Йтиме понтифік-жрець до Капітолію.
Там, де Авфід бурлить, де рільникам колись      
Давн за владаря був серед полів сухих, –
Будуть знати, що я – славний з убогого –
Вперше скласти зумів по-італійському
Еолійські пісні. Горда по праву будь,           
Мельпомено, й звінчай, мило всміхаючись,
Лавром сонячних Дельф нині й моє чоло.     (Пер. А. Содомори)

ОБКЛАДКИ РЕНЕСАНСНИХ КНИГ ЯК НАГРОБНИХ ПАМ’ЯТНИКІВ

John Dee. Monas Hieroglyphica (1564)

2 • this powerful rhyme
13-14 • till the judgment … you live in this

Лукреція вбиває себе (фрагмент).
Паоло Веронезе (1583/4)

Згадка про Судний день, поряд зі Статуями (5), вказує, що ‘ця могутня рима’, яка оживляє пам’ять про вас (the living record of your memory, 8), описує відому історичну постать. А хронологічна прив’язка попередніх сонетів (див. ДК до 51.6) підказує, що мова йде про щойно завершену поему Lucrece, для якої сонет 55 є ‘напученням в дорогу’ (envoy: ДК до 18.14). “Лукреція” (265 строф), як і “Орхестра” (131 строфа: ДК до 18.1; 39.2), написані складною строфою rhyme royal. З-поміж єлизаветинських поетичних майстрів раду з цією строфою давали собі одиниці: в 1563 р. Томас Саквілл написав одну таку поему на 111 строф, і лише через тридцять три роки (1596) Едмунд Спенсер віддав до друку чотири менші (44+41+41+43). Згідно з Вікіпедією, в другій половині XVI ст. ця «семирядкова строфа почала виходити з моди, але все ще використовувалася Джоном Дейвісом в “Орхестрі” [1591] і Вільямом Шекспіром в “Лукреції” [1594]». Важко прийняти тезу, що щось “виходить з моди”, якщо воно в неї і не входило, позаяк абсолютній більшості було не під силу.