Menu 

Shakespeare. Коментарі до сонета 55

 

NOt marble, nor the guilded monument,
Of Princes shall out-liue this powrefull rime,
But you shall shine more bright in these contents
Then vnswept stone, besmeer’d with sluttish time.
When wastefull warre shall Statues ouer-turne,
And broiles roote out the worke of masonry,
Nor Mars his sword, nor warres quick fire shall burne:
The liuing record of your memory.
Gainst death,and all obliuious emnity
Shall you pace forth, your praise shall stil finde roome,
Euen in the eyes of all posterity
That weare this world out to the ending doome.
   So til the iudgement that your selfe arise,
   You liue in this,and dwell in louers eies.

Not marble, nor the gilded monuments
Of Princes shall out-live this powerful rhyme,
But you shall shine more bright in these contents
Than unswept stone, besmeared with sluttish time.
When wasteful war shall Statues over-turn,
And broils root out the work of masonry,
Nor Mars his sword, nor war’s quick fire shall burn
The living record of your memory.
Gainst death, and all oblivious enmity
Shall you pace forth, your praise shall still find room
Even in the eyes of all posterity
That wear this world out to the ending doom.
   So till the judgement that your self arise,
   You live in this, and dwell in lovers’ eyes.

1-8 Протиставлення недовговічних матеріальних пам’ятників (Статуй) пам’ятникам духовним бере початок від славної оди Горація: “До Мельпомени” (Оди, III.30). ДК

2 • this powerful rhyme  – див. коментарі до 13, 14 і ДК

4 unswept stone besmeared with sluttish time
 
  Сполучник with сповнює функцію сполучника by, вказуючи, що суб’єктом ‘забруднення нечищеного каменю’ є ‘неохайний час’, але ужиток все-таки сполучника with, а не by вказує, що цей суб’єкт сам є чиїмось інструментом (12).

   sluttish, besmear – не тавтологія, а яскрава персоніфікація часу через характеристику його трудів.

7 Mars his sword > Mars’s sword. ГК

7 quick fire – ‘живий вогонь’, у війні, ворожому протистоянні – нищівний. Пор. ‘очисний вогонь’ сонета 45.1.

9 all-oblivious enmity – ‘безпам’ятна (всепоглинаюча) ворожість’: сукупний образ Часу-бруднителя (4), війн і чвар (5-7) – супутників смерті-забуття в непостійному матеріальному світі.

13-14 till the judgment … you live in this. – Згадка про Судний день, разом зі словом Статуї (5), виділеним великою буквою і курсивом, вказує, що ‘ці могутні римовані рядки’ (2; this, 14) описують відому історичну постать. ДК   

11, 14 in the eyes of all posterityin lovers eyes – 1) в очах закоханих; 2) в очах усіх поколінь читачів, які знають, що таке постійність серця (53.14).

ДОДАТКОВІ КОМЕНТАРІ

1 • marbleguilded monuments
4 • stone                                                                                          2-3 • this powerful rhyme these contents
5 • Statues                                                           versus                 8 • the living record of your memory
6 • the work of masonry

Це протиставлення вперше зафіксував словом Горацій, якого його латиномовний пам’ятник прославив ще за життя: 

Звів я пам’ятник свій. Довше, ніж мідь* дзвінка,   [*ДК 64.3-4]
Вищий од пірамід* царських, простóїть він.                [* 123.2]
Дощ його не роз’їсть, не сколихне взимі,
Впавши в лють, Аквілон*; низка років стрімких –   [*Північний вітер. Агресивна Північ – символ деградації; пор. 13.12]
Часу біг коловий – в прах не зітре його.
Смерті весь не скорюсь: не западе в імлу
Частка краща моя. Поміж потомками        
Буду в славі рости, поки з Весталкою         [crescam laude recens]
Йтиме понтифік-жрець до Капітолію.
Там, де Авфід бурлить, де рільникам колись      
Давн за владаря був серед полів сухих, –
Будуть знати, що я – славний з убогого –
Вперше скласти зумів по-італійському
Еолійські пісні. Горда по праву будь,           
Мельпомено, й звінчай, мило всміхаючись,
Лавром сонячних Дельф нині й моє чоло.     (Пер. А. Содомори)

ОБКЛАДКИ РЕНЕСАНСНИХ КНИГ ЯК НАГРОБНИХ ПАМ’ЯТНИКІВ

John Dee. Monas Hieroglyphica (1564)

John Dee. Monas Hieroglyphica (1564)

   Книга як памятник_1621Daniel_Works_1601 

2 • this powerful rhyme
13-14 • till the judgment … you live in this

Лукреция убивает себя (фрагмент). Паоло Веронезе, 1583/4

Лукреція вбиває себе (фрагмент).
Паоло Веронезе (1583/4)

Згадка про Судний день, поряд зі Статуями (5), вказує, що ‘ця могутня рима’, яка оживляє пам’ять про вас (the living record of your memory, 8), описує відому історичну постать. А хронологічна прив’язка попередніх сонетів (див. ДК до 51.6) підказує, що мова йде про щойно завершену поему Lucrece, для якої сонет 55 є ‘напученням в дорогу’ (envoy: ДК до 18.14). “Лукреція” (265 строф), як і “Орхестра” (131 строфа: ДК до 18.1; 39.2), написані складною строфою rhyme royal. З-поміж єлизаветинських поетичних майстрів раду з цією строфою давали собі одиниці: в 1563 р. Томас Саквілл написав одну таку поему на 111 строфі лише через тридцять три роки (1596) Едмунд Спенсер віддав до друку чотири менші (44+41+41+43). Згідно з Вікіпедією, в другій половині XVI ст. ця «семирядкова строфа почала виходити з моди, але все ще використовувалася Джоном Дейвісом в “Орхестрі” [1591] і Вільямом Шекспіром в “Лукреції” [1594]». Важко прийняти тезу, що щось “виходить з моди”, якщо воно в неї і не входило, позаяк абсолютній більшості було не під силу.