5-8  Сharacter – буква, знак, символ, фігура.
      Your image (‘ваш образ’, 7) і mind (‘ум’, 8) тут – тотожні поняття.

Mind  [< ME mynd < OE gemynd, ‘memory’, – пор. L mens; – пор. рос. мнить, помнить, мнение, сомнение, – укр. пам’ять, сумління] = ум = розумна (пам’ятлива) душа = те, що думає, сприймає, почуває, волить і пам’ятає = суб’єкт свідомості. Пор. вираз mind and body.

Душу людську (створену ‘за нашим образом і подобою’ – in our image and likeness, Буття 1.27-28; 2:7) люди намагалися з-образити з допомогою мови букв та символів, відколи тільки навчилися писати. ДК

10 this composed wonder of your frame  ДК
     Composed wonder = +wonderful composition: ще один зразок шекспірівського прийому перестановки значень слів, які мисляться як єдине семантичне ціле (ДК до 6.6).
     Frame – ‘форма, рамка, подоба’, ‘структура, будова, склад’. Див. frame у 5.1-2, 24.3 і в Додатку The whole Frame of Humanity.

12 revolution – переворот; оберт; кругообіг, тут: циклічна еволюція

13-14 subjects worse … admiring praise. ДК

ДОДАТКОВІ КОМЕНТАРІ

5 • O that recórd could with a backward look,
6 • Even of five hundred courses of the Sun,
7 • Show me your image in some antique book,
8 • Since mind at first in character was done

Шостий рядок (який є означенням для ‘погляду назад’, a backward look, 5) можна читати of five hundred courses of the Sun (= погляд на п’ятсот літ назад), або ж of five-hundred courses. В другому випадку мова йтиме про п’ятсотлітні періоди зодіакального руху Сонця, відомі в історії астрономії як найкоротші з ‘Великих років’ (1 = 540 років земного часу), а в історії культурної символіки – як пора циклічного відродження Фенікса (19.4). Сучасний шекспірознавець описує ‘Великий рік’ так:

Це – період (по-різному вираховуваний), після якого, вважалося, космічні тіла повертаються на свої вихідні позиції. Тим, хто вірив у вплив зірок на людські справи, природним чином здавалося, що він спричинює відповідні циклічні повторення в людських справах.
                                              Shakespeare’s Sonnets, Edited with Analytic Commentary by Stephen Booth. – Yale UP, 2000. – P. 237.

Шекспір природним чином вірив у вплив зірок на людські справи (див. хоча б 15.3-4; 26.9-12) – і не він один. 1593 року в Лондоні вийшла з друку одна з кращих в історії англійської поезії антологій, переважно анонімних авторів, під симптоматичною назвою “Гніздо Фенікса” (ДК до 14.8). Шекспір (і не він один) вважав Феніксом його епохи королеву Єлизавету.

♥ Див. в кінці хронологічно останньої (1613) шекспірівської п’єси “Генріх VIII, або Все правда” (King Henry the Eighth, or All is true: першодрук у Фоліо-1623) монолог Томаса Кранмера, архієпископа Кентерберійського, над колискою інфанти Єлизавети Тюдор, що недарма поданий як богонáтхнене пророцтво про народження аж двох Феніксів. Одна з Феніксів – сама Єлизавета (1533-1603: ДК до 53, 55); її нащадок – чоловічого роду. Присвячену нащадкові частину монологу (рядки 3410-26) літературознавці однозначно трактують як єдину “чолобитну” Автора королю Якову Стюарту (1603-1625).

Cranmer Let me speake Sir, For Heauen now bids me; and the words I vtter, Let none thinke Flattery; for they’l finde ’em Truth. This Royall Infant, Heauen still moue about her; Though in her Cradle; yet now promises Vpon this Land a thousand thousand Blessings, Which Time shall bring to ripenesse: She shall be,        [3390] (But few now liuing can behold that goodnesse) A Patterne to all Princes liuing with her, And all that shall succeed: Saba was neuer More couetous of Wisedome, and faire Vertue Then this pure Soule shall be. All Princely Graces That mould vp such a mighty Piece as this is, With all the Vertues that attend the good, Shall still be doubled on her. Truth shall Nurse her, Holy and Heauenly thoughts still Counsell her: She shall be lou’d and fear’d. Her owne shall blesse her;   Her Foes shake like a Field of beaten Corne, And hang their heads with sorrow: Good growes with her. In her dayes, Euery Man shall eate in safety, Vnder his owne Vine what he plants; and sing The merry Songs of Peace to all his Neighbours. God shall be truely knowne, and those about her, From her shall read the perfect way of Honour, And by those claime their greatnesse; not by Blood. Nor shall this peace sleepe with her: But as when          [3410] The Bird of Wonder dyes, the Mayden Phoenix, Her Ashes new create another Heyre, As great in admiration as her selfe. So shall she leaue her Blessednesse to One, (When Heauen shal call her from this clowd of darknes) Who, from the sacred Ashes of her Honour Shall Star-like rise, as great in fame as she was, And so stand fix’d. Peace, Plenty, Loue, Truth, Terror, That were the Seruants to this chosen Infant, Shall then be his, and like a Vine grow to him;                [3420] Where euer the bright Sunne of Heauen shall shine, His Honour, and the greatnesse of his Name, Shall be, and make new Nations. He shall flourish, And like a Mountaine Cedar, reach his branches, To all the Plaines about him: Our Childrens Children Shall see this, and blesse Heauen.   Kin. Thou speakest wonders.   Cran. She shall be to the happinesse of England, An aged Princesse; many dayes shall see her, And yet no day without a deed to Crowne it.                   [3430] Would I had knowne no more: But she must dye, She must, the Saints must haue her; yet a Virgin, A most vnspotted Lilly shall she passe To th’ ground, and all the World shall mourne her.   Kin. O Lord Archbishop Thou hast made me now a man, neuer before This happy Child, did I get any thing. This Oracle of comfort, ha’s so pleas’d me, That when I am in Heauen, I shall desire To see what this Child does, and praise my Maker.                                                                                      H8 5.4 [3384-440]

Кранмер.  Я прошу слова, сер, бо в цю хвилину Господь мене спонукує, і те, що я скажу – не Лестощі, а Правда. Се Царствене Дитя (хай Небеса і далі будуть з нею!) вже в колисці віщує безліч Благ на цій землі, що з Часом визріють: з нас мало хто добро те звідає. Для всіх Князів – сучасним їй і після неї – буде Взірцем високим. Ця душа пречиста жадібністю до знань, до благочестя саму царицю Савську перевершить. До княжих цнот, що злиті в цій могуті, додасться стільки ж добротворних інших. За няньку Правда буде їй, за радців – думки спасенні та святі. Її любитимуть, її боятись будуть. Їй друзі слатимуть благословення, а вороги, мов ті жита полеглі, тремтітимуть, похнюпившись. При ній добро розквітне: кожен буде мирно полуднувати тим, що сам ростить під власною Лозою, Пісню Миру співаючи й для ближнього. При ній воістину пізнають Бога; в неї учитимуться справжнього Шляхетства, бо цим великий чоловік – не Родом. Та не впокоїться цей спокій з нею: як вмре ця диво-птиця, Діва-Фенікс, народиться з її золи Нащадок, не менше дива гідний. Тож як Небо її з цієї хмари тьми покличе, Обранництво залишиться йому:  він з попелу святої Честі зійде Зорею й стане у такій же славі. Добробут, Мир, Любов і Страх, і Правда, що їй служили, відтоді круг нього обвинуться Лозою. Честь його, де тільки Сонце світить, буде знана, Ім’я його нові Народи створить. Розквітне він, як Кедр Гірський, всі Доли довкола осінивши. Наші внуки побачать це і славитимуть Небо.    Король. Чуда пророчиш!    Кранмер. Англії на щастя, вона в ній вік звікує, й ані дня не проживе, не звершеного ділом. О, хай би я не знав, що далі! Смерть; так мусить бути: ждуть її святі, – та вмре Дівицею, у землю ляже Лілеєю пречистою: весь світ її оплаче.    Король. О, мій добрий лорде архієпископе! Тепер я чоловік: Дитина ця – єдиний мій набуток! Так втішило мене твоє Пророцтво, що я й з Небес її земні діла захочу бачити й хвалити Бога.                                                               (Пер. М. Габлевич)

10 • this composed wonder of your frame

Поет формує (frames) зміст словом. Мова йде, отже, про дивовижну структуру  (frame) скомпонованого твору-this, який перед ним лежить, і про диво-wonder, якого гідна як ця композиція, так і сам описаний нею оригінал – ‘ваша форма-структура-подоба’ (your frame) = ‘ваш образ’ (your image, 7) = образ розумної душі (mind, 8). Цією композицією можна було б вважати унікальну поему про людську Душу, Nosce teipsum (ДК до 52, 53 і 57), одначе тут Поет і до Людини в цілому, і до Душі звертається на ‘ти’ – адже досліджує він власну душу, хоча мислить, як філософ, узагальнено.

В пошуках цієї дивовижної композиції – this composed wonder – можна спробувати опертися на завершальну думку сонета:

13 • O sure I am, the wits of former days
14 • To subjects worse have given admiring praise.

Останній рядок пропонує два прочитання, в залежності від логіки Автора, котрий міг акцентувати або його першу, або його другу половину.

(i) Наголос на ‘захопленому оспівуванні’ (admiring praise, 14) робить цю частину фрази Авторською характеристикою власної композиції-this:

‘захоплене оспівування’ об’єкта (теми: subject), рівного якому не було в минулі дні,
хоча й гірші об’єкти поети минулих днів прославляли не менш захоплено.

В цьому випадку Автор міг мати на увазі свої “Гімни Астреї” – 26 геніально укладених акровіршів, що ‘захоплено прославляли’ душу ідеальної Жінки-правительки, королеви Єлизавети. 26 складових цієї композиції відповідали 26-м рокам Великого віку, тривалістю не в півтисячі (6), а в тисячу земних літ кожен, і завершувався цей цикл сходженням на Землю богині Справедливості Астреї і переходом людського суспільства в Золотий Вік (Овідій, Метаморфози, I.90-150). Див. посвяту Єлизаветі поеми про безсмертя душі: ДК до 57.12♥; див. також “Гімн VII. Троянді”, в ДК до 53.14. Твердженням про Золотий Вік сучасної Автору Англії закінчується і перша частина “Орхестри”.

HYMNE  I. OF ASTROEA. EARLY before the day doth spring, Let us awake my Muse, and sing ; It is no time to slumber, So many ioyes this time doth bring, As Time will faile to number. But whereto shall we bend our layes ? Euen vp to Heauen, againe to raise The Mayd, which thence descended ; Hath brought againe the golden dayes, And all the world amended. Rudenesse it selfe she doth refine, Euen like an Alchymist diuine ; Grosse times of yron turning Into the purest forme of gold ; Not to corrupt, till heauen waxe old, And be refined with burning.

Гімн I. Астрея Рано-раненько, поки день ще не встав, вставай, моя Музо, й співай – це не пора для спання: радощів стільки несе ця пора – Часові не злічити. Куди ж скерувати нам наші пісні? Прямісінько в Небо, аби знов піднести Діву, що звідти зійшла, дні золоті назад привела і вдосконалила світ. Саму грубість вона ушляхетнює точно так, як богоданий Алхімік, важкі часи заліза обертаючи у найчистіше золото, що не тлітиме, поки небо не постаріє, лиш досконалитись буде в огні.

HYMNE XXVI. To Enuy. ENUY, goe weepe; my Muse and I Laugh thee to scorne: thy feeble eye Is dazeled with the glory Shining in this gay poesie, And little golden story. Behold how my proud quill doth shed Eternal nectar on her head; The pompe of coronation Hath not such power her fame to spread, As this my admiration. Respect my pen as free and franke                  [4.4] Expecting not reward nor thanke,              [23.11] Great wonder onely moues it; I never made it mercenary,                           [21.14] Nor should my Muse this burthen carrie As hyr’d but that she loues it.                         [21.9]

Гимн XXVI. До Заздрості Плач, Заздросте: я й моя Муза сміємося з тебе – кволе твоє око геть осліпила яса, що сяє у цій веселій поезії і золотій повістині. Глянь, як горде перо моє оббризкує нектаром вічним її голову; помпезність коронації не здатна так славу її поширити, як оце моє захоплення. Дивися: перо моє вільне, щедре, не жде ні подяки, ані нагороди, лиш подив великий рухає ним; ніколи воно не було продажним, та й Муза моя цей плід виношує не як найманка, тільки з любов’ю.

Хоч акровірші ці були написані років два або три тому (в травні 1591 або 1592 року), та з завершенням “Лукреції” (на квітень 1594 року, див. ДК до 55.13-14 і 51.6♥), після перегляду інших своїх кращих творів (52–53) і читання чужих (1-4, 13-14) міг виникнути й цей сонет як підсумок власних досягнень в поетизації людського духу.

(ii) Тлумачення останнього рядка з логічним наголосом на першій половині, subjects worse, також, хоча й по-інакшому, вписується в контекст шекспірівської творчості 1594 року. При такому наголошуванні мова йде вже про погані й гірші теми для прослави:

‘я певен, що поети минулих днів захоплено оспівували й гірші теми’.

В травні 1594 року була зареєстрована до друку і надрукована стара п’єса, The Taming of a Shrew, “Приборкання непокірної’’ – попередниця нового варіанту, The Taming of the Shrew, вперше надрукованого у Фоліо-1623. Змінивши місце дії, імена персонажів і сам текст, Автор другої “Непокірної” залишив структуру першої – кістяк головного сюжету і, частково, його рамку (frame). Цією рамкою в варіанті  A Shrew служив окремий мінісюжет, що складався з цілої сцени ‘Вступу’ (Induction) і короткої завершальної мізансцени (в другому варіанті, The Shrew, це завершення щезло). Головний персонаж мінісюжету – п’яничка-простолюдин. У ‘Вступі’ його “облагороджують”, одягнувши лордом, та справжній зсув у бік благородства проходить всередині, в його душі, під впливом головного сюжету, що є п’єсою-в-п’єсі:  цю п’єсу про любов простолюдин продивився як прекрасний повчальний сон (про що й заявив у завершальній мізансцені). Структурно мінісюжет бачиться як реальна плоть (форма, субстанціональна рамка = substance), що містить у собі ‘сон про любов’ як ефемерну ‘кращу частку’ душі простолюдина (зміст = shadow). В другому, художньо досконалому варіанті, структура ‘душа-в-плоті’ (shadow–within–substance) розпалася. Зате подібна структура з’явилася в “Сні літньої ночі”, написаному під кінець того ж року (сонети 88-89). 

Звісно, не-простолюдин визнає цю любовну сон-історію не надто благородним взірцем ‘оспівування теми’ – любові до жінки. Але ‘поети минулих днів захоплено оспівували й гірші’: наприклад, адюльтер в Овідія чи в трубадурів (‘500 літ тому’, 6; див. ДК к 61), статевий акт – в середньовічному “Романі про Розу” чи метаморфози осла…

Якщо це прочитання (ii) сонета 59 відповідає дійсності, то можна впевнено припустити, що ранній (анонімний) варіант “Непокірної”, який потрапив до друку в 1594 році, також належав (дуже ранньому) перу нашого Поета.