40
Take all my loves, my love, yea, take them all:
What hast thou then more than thou hadst before?
No love, my love, that thou mayst true love call,
All mine was thine, before thou hadst this more.
Then if for my love, thou my love receivest,
I cannot blame thee, for my love thou usest,
But yet be blamed, if thou this self deceivest
By wilful taste of what thy self refusest.
I do forgive thy robb’ry, gentle thief,
Although thou steal thee all my poverty;
And yet love knows it is a greater grief
To bear love’s wrong, than hate’s known injury.
Lascivious grace, in whom all ill well shows,
Kill me with spites, yet we must not be foes.
40
Бери, бери, любове, й це з усіх кохань –
Щось маєш кращого, ніж мав до того?
Нема таких з моїх правдивих почувань,
Що не були б твої, – всі, опріч цього.
Тож, як любов мою, і цю приймаєш ти,
Заборонити вжитку я не можу,
Не смій одного лиш: її в обман ввести
Свавільним чином, і тобі не гожим.
Шляхетний злодію, прощаю твій крадіж,
Хоч тільки злидні крадеш ти у мене,
Та знаєш ти: болить любові кривда гірш,
Аніж злоби образа достеменна.
Ясо грайлива, що і зло красѝш собою:
Зневаж мене, лиш не карай злобою.
(Наталя Бутук)
Любове, забирай від мене все,
Що вкладене мені тобою в груди,
Це більшого добра не принесе:
Все, що було твоїм, твоїм і буде.
Любов бере, любов і віддає, –
Тож ніби це не вперекір природі,
Та як кохання забереш моє,
Мою любов зневаживши, ти – злодій.
Хоч ти грабуєш вбогого, цей гріх
Прощу тобі, мій кроткий викрадачу;
Хоч рани, що любов наносить їх,
Болять найбільше, і від них я плачу.
Вабна красо, яви знущальну лють,
Убий, лиш тайним ворогом не будь!
(Дм. Павличко)
41
Those pretty wrongs that liberty commits,
When I am some-time absent from thy heart,
Thy beauty, and thy years full well befits,
For still temptation follows where thou art.
Gentle thou art, and therefore to be won,
Beauteous thou art, therefore to be assailed.
And when a woman woos, what woman’s son
Will sourly leave her till he have prevailed?
Ay me, but yet thou mightst my seat forbear,
And chide thy beauty, and thy straying youth,
Who lead thee in their riot even there
Where thou art forced to break a two-fold truth:
Hers, by thy beauty tempting her to thee,
Thine, by thy beauty being false to me.
41
Любовні кривди – надбання свободи,
Як часом в серці у твоїм мене нема, –
Природні для років твоїх i вроди,
Бо там, де ти, завжди спокуса перейма.
Люб’язний ти – для любощів пожива;
Красивий – як не залицятись до краси?
Та й від жіночих солодощів хтивих
Який такий втече сквасніло жінки син?
Все ж міг би ти мене не заступати,
А насварив би вроду й молодість блудну,
Що ладні навіть там бешкетувати,
Де правди-вірності ламають двоїну:
Її, бо врода ця для неї – знада,
Свою, бо врода ця для мене – зрада.
(Наталя Бутук)
Усі ті милі прикрощі – свободи
І вільнодумства юного нестрим.
Офірою спокусливої вроди
Стаєш і ти, як личить молодим.
Тобою світ заволодіти хоче,
Щоб не піддатись, нападаєш ти.
Та, жінки син, чи ти єство жіноче
Зумієш сам в собі перемогти?
Чи сам на небезпечне йдеш знайомство,
Чи невблаганна юнь тебе жене,
Ти звершуєш подвійне віроломство,
Бо разом знаджуєш її й мене:
Вчарована була тобою мила,
Її й мене краса твоя зманила.
(Дм. Павличко)
До витівок, до безтурботних втіх
Вдаєшся, розлучаючись зі мною,
Що ж, юні байдужісінько до всіх:
Спокуси завжди поруч із красою.
Люб'язні в тебе вчинки і слова,
І вроди чар тобі дала природа.
Тож коли жінка приязна бува,
Який син жінки втратить цю нагоду?
Отак ти моє місце відібрав,
Відчитуй красоту свого величчя,
Ти буйну силу юні не здержав,
І кодекс вірності порушив двічі:
Її – що в захваті не знає міри,
І твій, що у своїй красі – нещирий.
(Гео. Пилипенко)
42
That thou hast her it is not all my grief,
And yet it may be said I loved her dearly,
That she hath thee is of my wailing chief,
A loss in love that touches me more nearly.
Loving offenders, thus I will excuse ye:
Thou dost love her, because thou knowst I love her,
And for my sake even so doth she abuse me,
Suff’ring my friend for my sake to approve her.
If I lose thee, my loss is my love’s gain,
And losing her, my friend hath found that loss,
Both find each other, and I lose both twain,
And both for my sake lay on me this cross.
But here’s the joy, my friend and I are one:
Sweet flattery, then she loves but me alone.
42
Що любиш ти її, не в тому горе,
Хоч справді любою була мені вона;
Біда, що надто любиш, аж до змори, –
Ось втрата у любові дошкульна.
Ось, кривдники, й моє вам виправдання:
Кохаєш ти, бо знаєш – я її люблю;
Заради себе ж ваше милування
І другове відступництво терплю.
Його зречусь – коханої здобуток;
Її згублю – у друга буде згуба та;
Вони одне для одного – прибуток,
А я один несу цього хреста.
Один? Я ж – він! О радосте блаженна!
То, значить, всі чуття її – до мене!
(Наталя Бутук)
Вона – твоя, та це не весь мій біль,
Хоч я також любив її й люблю ще,
А те, що ти скорився їй всуціль,
Те, що належиш їй, – болить найдужче.
Все ж прагну виправдання вам знайти:
Мене ти в ній кохаєш, любий друже,
Вона ж до тебе горнеться, бо ти
До мене маєш серце небайдуже.
Втрачати поодинці вас – не жаль,
Але, як ви зійдетеся навмисне,
І втрачу вас я разом – то печаль,
Що до землі мене, мов хрест, притисне.
Стривайте! Я й мій друг – єство одне:
Отож вона кохає в нім мене!
(Дм. Павличко)
43
When most I wink then do mine eyes best see,
For all the day they view things unrespected,
But when I sleep, in dreams they look on thee,
And darkly bright, are bright in dark directed.
Then thou whose shadow shadows doth make bright,
How would thy shadow’s form, form happy show
To the clear day with thy much clearer light,
When to un-seeing eyes thy shade shines so?
How would (I say) mine eyes be blessèd made,
By looking on thee in the living day,
When in dead night their fair imperfect shade
Through heavy sleep on sightless eyes doth stay?
All days are nights to see till I see thee,
And nights bright days when dreams do show thee me.
43
Очам найкраще видно, коли їх склеплю,
Бо вдень все щось дрібне впадає в очi;
Зате їм ти являєшся, коли я сплю, –
Ти їх світінь ведеш крізь темінь ночі.
Раз тінь твоя сяйна ясує всяку тінь,
Й закриті очі сліплячи собою,
Якою ж за дня, в твого ж світла видноті,
Вона запроменілася б явою!
Яке благословенство мав би я – увіч
Дивитися на тебе дня живого,
Коли їх тінь отак зоріє в мертву нiч
Очам незрячим серед сну тяжкого!
Без тебе дні як ночі; ночі – дні,
Коли ти в снах являєшся мені.
(Наталя Бутук)
Прижмур очей допомагає зору,
Зникають з нього враження дрібні,
І я вночі крізь темряву прозору
Дивлюсь на тебе в осіяннім сні.
О, якби тінь твоя, що сяє в мряві
І зблискує в заплющених очах,
Вдягнула дня одежі золотаві,
З’явилась при світанкових світлах –
Мій зір зазнав би щастя неземного,
Твій лик сяйнув би до відкритих віч,
І я побачив би за дня живого
Те, що мені являла мертва ніч.
Тебе я прагну бачити щоночі,
Бо сни про тебе – дні ясні й урочі.
(Дм. Павличко)
44
If the dull substance of my flesh were thought,
Injurious distance should not stop my way,
For then despite of space I would be brought
From limits far remote, where thou dost stay;
No matter then although my foot did stand
Upon the farthest earth removed from thee,
For nimble thought can jump both sea and land,
As soon as think the place where he would be.
But ah, thought kills me that I am not thought
To leap large lengths of miles when thou art gone,
But that, so much of earth and water wrought,
I must attend time’s leisure with my moan,
Receiving nought by elements so slow,
But heavy tears, badges of either’s woe.
44
Якби була думкою плоть громіздка,
Завадою б жодною відстань не стала,
Тоді попри простір, як думка прудка,
Де ти, вмить прибув би з далеких я далей.
Було б неважливо, де постать моя, –
Нехай на землі щонайдальшій від тебе, –
Бо думка метнеться над землі й моря
Ту ж мить, як помислить, куди їй потреба.
Та мисль, що не думка я – справжня біда:
Не здатному тяглі долати простори
(Бо я ж переважно – земля і вода),
Година дозвілля стає мені горем:
З двох первнів тягучих не маю нічого,
Лиш сльози гіркі – знак їх горя і мого.
(Наталя Бутук)
Якби вдалося в думку обернуть
Важку субстанцію мойого тіла,
Вона здолала б найприкрішу путь,
До тебе б за хвилину долетіла.
Хоч був би ти далеко звідсіля,
тебе знайшов би я і за морями,
Бо що для думки море і земля,
Що відстані, які лягли між нами?
Та я – не мисль, я не лечу туди,
Де світ сховав твою красу юначу;
Я – сотворіння із землі й води,
І від цієї думки гірко плачу:
Земля й вода – повільні складники,
Що з них зринають сліз моїх струмки.
(Дм. Павличко)
Якби моє важке, звичайне тіло
Легким як думка стало назавжди, –
До тебе я за мить примчався б сміло,
Щоб тільки знати – линути куди?
Якби утілилася в думку туга,
Я б за моря і гори полетів,
В краю найдальшім віднайшовши друга,
Ніхто б мене на світі не спинив.
На жаль, я тільки подумки літаю,
Бо ж небо не дало для тіла крил.
З води і персті все живе – я знаю,
І в мить дозвілля стогін – мій уділ.
Бо ж від землі з водою що візьму я?
Хіба слізьми важкими посумую.
(Гео. Пилипенко)
45
The other two, slight air, and purging fire,
Are both with thee, where ever I abide,
The first my thought, the other my desire,
These present absent with swift motion slide.
For when these quicker Elements are gone
In tender Embassy of love to thee,
My life being made of four, with two alone,
Sinks down to death, oppressed with melancholy.
Until life’s composition be recured
By those swift messengers returned from thee,
Who even but now come back again assured
Of their fair health, recounting it to me.
This told, I joy, but then no longer glad,
I send them back again and straight grow sad.
45
А вітер легкий i вогонь очисний
(Ці два, де б не був я, постійно з тобою) –
Це думка моя i бажання; вони
То є, то нема: все мандрують обоє.
Бо щойно від мене два духи Стихій
До тебе Послами любові помчали
Й лиш два залишилося плоті моїй –
Я в смерть западаю під гнітом печалі,
Аж поки життя не відновиться склад
Присутністю цих мандрівців швидкокрилих,
Котрі, як от зараз, вернувшись назад,
Про добре здоров’я мене сповістили.
Хоча ненадовго та радісна повість:
До тебе летіти посли знов готові.
(Наталя Бутук)
Два інші складники світобудови –
Легке повітря й очисний вогонь –
В душі твоєї перелітні схови
Я посилаю кожну мить, либонь.
Посли мої – жага і мисль без плоті –
Несуть любові спраглий подих мій;
А я без них мертвію сам в скорботі,
Бо що земля й вода без тих стихій?
І лиш тоді життя моє стражденне
Просвітленим і радісним стає,
Як посланці вертаються до мене
Із вісткою, що ти живий, ти є!
Вернулися! Я рад. Знов посилаю –
І тут же знов у смуток западаю.
(Дм. Павличко)
Де б я не був – з тобою неминуче,
Мої повітря і вогонь всякчас:
Моє це дихання й жага пекуча,
Гінці швидкі і вірні водночас.
Коли я їх до тебе посилаю,
В посольстві дум любовних, почуттів,
Моє життя неначебто вмирає,
Страждаю і чекаю в самоті.
Коли ж, нарешті, посланців ватага
Приносить вість про твій чудовий стан, –
Вертається життєва рівновага
І відступає біль душевних ран.
Але недовгий радості здобуток:
Я знову шлю гінців, і знову – смуток.
(Гео. Пилипенко)
46
Mine eye and heart are at a mortal war,
How to divide the conquest of thy sight,
Mine eye, my heart their picture’s sight would bar,
My heart, mine eye the freedom of that right;
My heart doth plead that thou in him dost lie,
(A closet never pierced with crystal eyes)
But the defendant doth that plea deny,
And says in him their fair appearance lies.
To side this title is impanellèd
A quest of thoughts, all tenants to the heart,
And by their verdict is determinèd
The clear eye’s moiety, and the dear heart’s part,
As thus: mine eye’s due is their outward part,
And my heart’s right, their inward love of heart.
46
Між оком й серцем звада йде кривава,
Як їм належить образ твій ділити:
На них боронить око серцю права,
А серце оку – права боронити.
Говорить серце: в нім ти не на показ
(Невидимий, закритий в сховку тому);
Суперник-зір спростовує цей доказ:
Краса їх, каже, постає у ньому!
Щоб визнати, за ким права, властиво,
На суд прикликано думки сердечні,
А ті вчинили присуд справедливо:
Частки обох є рiвнi, безперечно, –
Є правом ока мого їх постава,
Любов їх серця – мого серця право.
(Наталя Бутук)
Мій зір і моє серце в боротьбі,
Вони за тебе б’ються між собою:
Зір образ твій загарбує собі,
Та серце не втікає з поля бою.
Зір стверджує, що ти – моя любов –
Перебуваєш в погляді ясному,
Ні, – протестує серце, – твій захов,
Твій прихисток ласкавий – тільки в ньому.
Так позивалися балакуни,
Аж суд думок сердечних задля згоди
Розумний вирок виніс, – щоб вони
Так поділили скарб ясної вроди:
Очам – оддати зовнішню красу,
А серцю – те, що я в душі несу!
(Дм. Павличко)
47
Betwixt mine eye and heart a league is took,
And each doth good turns now unto the other,
When that mine eye is famished for a look,
Or heart in love with sighs himself doth smother;
With my love’s picture then my eye doth feast,
And to the painted banquet bids my heart;
An other time mine eye is my heart’s guest,
And in his thoughts of love doth share a part.
So either by thy picture or my love,
Thy self away, are present still with me,
For thou no farther than my thoughts canst move,
And I am still with them, and they with thee.
Or if they sleep, thy picture in my sight
Awakes my heart, to heart’s and eye’s delight.
47
Вже в мирі око й серце, благородні
Одне одному роблячи послуги,
Як тільки око погляду голодне
Чи серце задихається від туги:
Коли святкує око вид любові,
То серце бенкетує разом з оком;
Бува й воно у серця на розмовi,
I переймається чуттям глибоким.
Отак любов’ю, а чи видом твоїм,
Деінде бувши, ти зі мною завше,
Бо там ти, де моїх думок сувої,
А з ними я, до тебе їх пославши.
Заснуть думки – тоді в очах постане
І збудить серце вид твій осіянний.
(Наталя Бутук)
Угоду про взаємодопомогу
Уклали зір серце, мов брати.
Як серце попаде в зітхань облогу,
Чи як очам забракне ясноти,
Краси твоєї вділить серцю око,
Мов ласощів з бенкетного стола;
А зір голодуватиме жорстоко –
Хліб дасть любов, що в серці зацвіла.
Ось так твій образ житиме зі мною,
В мого єства незглибній глибині:
Чи ти – десь поряд, чи – за далиною,
Ти – у моїх думках, думки – в мені.
А як думки заснуть, то серце встане,
Щоб оком пестити лице кохане.
(Дм. Павличко)
У серця і очей є договір,
Тому вони увічливі навзаєм:
Бо за тобою зголоднів мій зір,
І серце у розлученні зітхає,
Коли очам пожива – твій портрет,
То й серденько своїм потребам годить,
А як влаштує серце свій бенкет,
То й для очей запрошення надходить.
У думці серце бачить образ твій,
І я втішаюсь вродою живою.
Ти не виходиш з пам’яті і мрій,
Разом я з ними і тому – з тобою.
Думки заснулі не розлучать нас,
Бо очі з серцем будяться нараз.
(Гео. Пилипенко)
48
How careful was I when I took my way,
Each trifle under truest bars to thrust,
That to my use it might un-usèd stay
From hands of falsehood, in sure wards of trust!
But thou, to whom my jewels trifles are,
Most worthy comfort, now my greatest grief,
Thou best of dearest, and mine only care,
Art left the prey of every vulgar thief.
Thee have I not locked up in any chest,
Save where thou art not, though I feel thou art,
Within the gentle closure of my breast,
From whence at pleasure thou mayst come and part,
And even thence thou wilt be stolen, I fear,
For truth proves thievish for a prize so dear.
48
Я був обачним, їдучи в дорогу,
Сховав усі дрібниці до шкатули,
Щоб їх, невживаних до вжитку мого,
Блудні, нечесні руки не діткнули.
І тільки ти, для кого й самоцвіти
Мої – дрібниці, найцінніша втiхо,
Журбо найбільша, найдорожчий свiте,
Один лишився на поталу лиху:
Тебе я в жодній скрині не тримаю,
Окрім грудей, де, кажуть почування,
Буваєш ти і де тебе немає:
Ти входиш і виходиш за бажанням.
Боюсь, що викрадуть тебе і з неї,
Бо правда на такі падка трофеї.
(Наталя Бутук)
Як бачно я своє майно дрібне
Брав під замки, збираючись в дорогу,
Щоб злодій не пограбував мене,
Не обікрав мою оселю вбогу.
Тебе ж, моє натхнення, скарбе мій,
Я часто кидаю напризволяще, –
Забрати може будь-який крадій
Моє багатство дороге й найкраще.
В яку шкатулу, за яку броню
Сховати цноти, сяйвом оповиті?
Тебе я в грудях власних зачиню,
Щоб ти являвся в найсвітліші миті.
Але злодійкувата правда жде –
Вона тебе й з-під серця украде.
(Дм. Павличко)
49
Against that time (if ever that time come)
When I shall see thee frown on my defects,
When as thy love hath cast his utmost sum,
Called to that audit by advised respects;
Against that time when thou shalt strangely pass,
And scarcely greet me with that sun thine eye,
When love converted from the thing it was
Shall reasons find of settled gravity,
Against that time do I ensconce me here
Within the knowledge of mine own desárt,
And this my hand, against my self uprear,
To guard the lawful reasons on thy part:
To leave poor me, thou hast the strength of laws,
Since why to love, I can allege no cause
49
На журний час, якщо той час настане,
Що на мої ти хмарно глянеш вади
Й любові риску підведеш останню,
Бо вже пора її прозвітувати;
На журний час, коли, йдучи повз мене,
Ледь кинеш ока промені холодні,
Як зміниться твоя любов блаженна,
Для змін причини маючи істотні, –
На час такий отут я сховок маю,
Де із заслуг своїх зробив я схрони,
Тут проти себе руку піднімаю
Для захисту твоїх підстав законних:
Підстави є, аби мене лишити, –
Та не знайду, за що мене любити.
(Наталя Бутук)
Той час, якщо такий колись настане,
Коли твоя любов досягне дна,
Коли за все – за добре й за погане –
Потрібно звітуватися сповна;
Той час, коли без ясного вітання
Ти йтимеш, мов чужий, мені навстріть,
Коли почне шукати виправдання
Те почуття, що мусило згоріть,
Той час вже нині я передбачаю,
Але тримаю сторону твою,
Бо я свої прикмети скромні знаю,
Твої права законні визнаю:
Мене покинути – підстав немало,
Причин любити – серце не вказало.
(Дм. Павличко)
В ті чорні дні, коли не злюбиш ти
За ті недоліки, що я їх маю,
Між нами поруйнуються мости
І вирок твій останній пролунає.
В ті чорні дні (не прийдуть хай вони),
Як вирішиш розстатися зі мною,
І ніжний вітер теплої весни
Обернеться холодною зимою,
Тоді я вирок з гідністю прийму,
Бо розгубив останні привілеї,
І проти себе руку підійму
На знак визнання правоти твоєї.
Тоді вступає в силу кодекс прав,
Як для любові вже нема підстав.
(Гео. Пилипенко)
50
How heavy do I journey on the way,
When what I seek (my weary travel’s end)
Doth teach that ease and that repose to say:
“Thus far the miles are measured from thy friend.”
The beast that bears me, tired with my woe,
Plods duly on, to bear that weight in me,
As if by some instínct the wretch did know
His rider loved not speed being made from thee.
The bloody spur cannot provoke him on,
That some-times anger thrusts into his hide,
Which heavily he answers with a groan,
More sharp to me than spurring to his side,
For that same groan doth put this in my mind:
My grief lies onward and my joy behind.
50
Гай-гай, нелегко довгий шлях долати
Навстріч меті виснажної дороги,
Що вчить полегшу й спочин мій казати:
“Так міряється шлях від друга твого!”
А з того горя й кінь бреде в утомi,
Несе тягар важкий моєї туги,
Немов чуття пiдказує сiромi:
Не любить пан спішити геть від друга!
Даремно час до часу гнів вганяє
Криваву шпору в звiра забарного, –
Лиш тяжко стогне він, і душу крає
Ще гірше, ніж його – мої остроги,
Бо стогін той душі моїй говорить:
Позаду – радість, попереду – горе.
(Наталя Бутук)
О, нелегка мені від тебе путь!
Чим далі їду, тим щемкіша туга,
Бо верстви, що навстріч мені ідуть,
Зникають, оддаляючи від друга.
Зморився кінь чуткий, тружденний звір,
Але несе він мій тягар печалі,
Мов знає, що собі наперекір
Його я змушую чвалати далі.
Він стогне, як в його боки міцні
Втинаються мої криваві шпори,
І чути в тому стогоні мені,
Як стогне десь в моєму серці горе:
Позаду зникла радість умлівіч,
Попереду печаль стоїть, як ніч.
(Дм. Павличко)
51
Thus can my love excuse the slow offence
Of my dull bearer, when from thee I speed:
From where thou art, why should I haste me thence?
Till I return of posting is no need.
O what excuse will my poor beast then find,
When swift extremity can seem but slow?
Then should I spur though mounted on the wind,
In wingèd speed no motion shall I know,
Then can no horse with my desire keep pace,
Therefore desire (of perfect’st love being made)
Shall neigh no dull flesh in his fiery race,
But love, for love, thus shall excuse my jade:
Since from thee going, he went wilful slow,
Towards thee I’ll run, and give him leave to go.
51
Ось як любов моя виправдує ходу
Повільну носія мого: від тебе
Я їду геть – навіщо квапити їзду?
Вертатиму – тоді і гнати треба!
Яке ж то виправдання огир знайде мiй,
Коли малою буде швидкiсть крайня?
Коли я шпоритиму й бистрий буревiй,
У крилах вітру чуючи загайнiсть?
Не зможе наздогнати жодна плоть тоді
Любові досконалої бажання,
Не плоть тоді в огненній ржатиме їзді –
Любов, і дасть коневі виправдання:
Раз він від тебе йшов неквапним ходом,
До тебе мчати дам йому свободу.
(Наталя Бутук)
Неквапний хід мого коня сумного
Мені любов пробачити ладна.
Від тебе поспішати? А до кого?
Та ні, я повертаю скакуна!
Що духу летимо, мчимо що змоги,
Та видається нешвидким політ –
Я мушу затинати знов остроги
Моїй ледачій бестії в живіт!
Мій голос чути в кінському іржанні,
Десь близько вже оселя дорога;
В шаленому бігу, в галопуванні
Не кінь ірже – кричить моя жага!
Від тебе волоклися ми поволі,
До тебе помчимо, як вітер в полі.
(Дм. Павличко)
52
So am I as the rich whose blessèd key
Can bring him to his sweet up-lockèd treasure,
The which he will not every hour survey,
For blunting the fine point of seldom pleasure.
Therefore are feasts so solemn and so rare,
Since seldom coming in the long year set,
Like stones of worth they thinly placèd are,
Or captain Jewels in the carcanet.
So is the time that keeps you as my chest,
Or as the ward-robe which the robe doth hide,
To make some special instant special blest,
By new unfolding his imprisoned pride.
Blessèd are you whose worthiness gives scope,
Being had, to triumph, being lacked, to hope.
52
Я мов багач з ключем благословенним,
Що скриню скарбу може відчинити,
Та заглядать не буде нескінченно,
Щоб втіхи гостроту не притупити.
Тому й свята для нас такі врочисті,
Що зрідка в року довгого оправi
Розставлені, мов камінцi в намистi –
Дорогоцінні вкраплення яскравi.
Так час і вас тримає – наче скриня,
Чи шафа, що сяйні ховає шати,
Щоб, мить якусь осяявши зорінням,
Свій скарб розкішний знову показати.
Ви – скарб блаженний: хто ним володіє,
Той тріумфує – чи живе в надії.
(Наталя Бутук)
Я, мов багач, що заглядати б міг
Щодня до скринь, де сховані клейноди,
Та знає він: чим рідше бачить їх,
Тим більше має з того насолоди.
Тому дні свят, що красять буднів плин,
Такі нечасті і такі врочисті,
Як діаманти чи разки перлин,
Чи дороге каміння у намисті.
Ось так і час, твій незрадливий схов,
Тебе тримає, й ти для мене – скриня,
Що в особливу мить являє знов
Ув’язнених коштовностей іскріння.
Благословляю сяєво твоє,
Надії світло, що в тобі жиє.
(Дм. Павличко)
Ключем я володію чарівним,
З яким в скарбницю можу увійти,
Проте я рідко користуюсь ним,
Бо зберігаю присмак гостроти.
Свята великі і великі дні
Дарує людям рідко заздрий час.
В намистах є каміння осяйні,
Та зрідка сяє поміж них алмаз.
Так і тебе тримає в скрині час,
Мов охоронець – царствений убір:
Благословенна мить, коли хоч раз
Твій визволений блиск спіймає зір.
Сама твоя присутність – благодія,
Коли ж нема тебе – живе надія.
(Гео. Пилипенко)
53
What is your substance, whereof are you made,
That millions of strange shadows on you tend?
Since every one, hath every one, one shade,
And you but one, can every shadow lend.
Describe Adonis and the counterfeit
Is poorly imitated after you,
On Helen’s cheek all art of beauty set,
And you in Grecian tires are painted new;
Speak of the spring, and foison of the year,
The one doth shadow of your beauty show,
The other as your bounty doth appear,
And you in every blessèd shape we know.
In all external grace you have some part,
But you like none, none you for constant heart.
53
Яка ж вона – природа вашого єства,
Що відображене в мільйонах тіней?
У всього, в кожного тінь лиш одна бува,
Та безліч їх у вашім володінні.
Хто би Адонiса красу не описав –
У цій подобі ваша лиш основа;
В Єлени на виду – уся мистецтв краса,
Та й грецьким строям вашим є обнова.
Або візьмімо року весну й рясноту:
Красою перша вашою натхненна,
А друга вашу проявляє щедроту;
У всім ви, що для нас благословенне,
Скрізь блага вашого сліди відбиті,
А серце – найнадійніше у світі.
(Наталя Бутук)
З якого ж ти постав матеріалу,
Що маєш сотні тіней і відбить,
В той час, як тінь одну – і то невдалу –
Повинен кожен по землі водить?
Портрет Адоніса – то жалюгідна
Підробка під яву твого єства,
Геленина краса тобі не рідна,
Ти – в грецькім колі явина нова.
Ти – одночасно день цвітіння й плоду,
Що повен радості й благословень;
Весняний день твою являє вроду,
А щедрості твої – осінній день.
Ти з тим споріднений, що досконале,
Та як ні в кого в тебе серце стале.
(Дм. Павличко)
З якої плоті, хто тебе зліпив,
Що ти один, а маєш повно тіней?
Де іншим зась – ти диво учинив:
Твоїх навколо тіней рух невпинний.
Якби Адоніс перед нами став,
Програв би він з тобою в порівнянні,
І хоч краса Гелени не проста,
Лиш ті – взірець в античному убранні.
Весну і осінь поважає всяк;
Весна – це тільки тінь краси твоєї,
А осінь – щедрості твоєї знак,
Твої – незаперечні привілеї.
Твої-бо врода кожна риси має,
Та серця кращого ніхто не знає.
(Гео. Пилипенко)
54
O how much more doth beauty beauteous seem
By that sweet ornament which truth doth give!
The Rose looks fair, but fairer we it deem
For that sweet odor, which doth in it live.
The Canker blooms have full as deep a dye,
As the perfumèd tincture of the Roses,
Hang on such thorns, and play as wantonly,
When summer’s breath their maskèd buds discloses;
But for their virtue only is their show,
They live unwooed, and unrespected fade,
Die to themselves. Sweet Roses do not so,
Of their sweet deaths, are sweetest odors made:
And so of you, beauteous and lovely youth,
When that shall vade, by verse distills your truth.
54
Наскiльки красивішою є гожа
Краса у правди дорогому строї!
Тому миліша нам премила Рожа,
Що повниться духмяністю п’янкою.
Така ж глибока барва хворих квiтiв,
Що й в запашних; така ж грайлива врода
Їх пуп’янків на шпичакастім вітті,
Як порозпукує їх літа подих, –
Та що у них одна чеснота суща,
Живуть вони для себе й тихо в’януть.
Не так вмирають Рожі запахущі –
Їх обертають в пахощі духмяні.
Так з тебе, люба юносте красива,
Відстоюється віршем дух правдивий.
(Наталя Бутук)
Краса в одежі правди устократ
Миліша нам за красування голе:
Троянда одягає в аромат
Прекрасну плоть, що зваблює і коле.
Але троянда дика має теж
Барвисті пелюстки, як справжня ружа,
Та запаху в шипшині не знайдеш,
Так ніби до життя вона байдужа,
Безрадісністю сповнена ущерть,
Зникає непомітно в світоверті;
Троянда ж обертає власну смерть
У пахощі, щоб жити й після смерті.
Отак мій вірш, о юності душе,
Твою красу правдиву збереже.
(Дм. Павличко)
55
Not marble, nor the gilded monuments
Of Princes shall out-live this powerful rhyme,
But you shall shine more bright in these contents
Than unswept stone, besmeared with sluttish time.
When wasteful war shall Statues over-turn,
And broils root out the work of masonry,
Nor Mars his sword, nor war’s quick fire shall burn
The living record of your memory.
’Gainst death, and all oblivious enmity
Shall you pace forth, your praise shall still find room
Even in the eyes of all posterity
That wear this world out to the ending doom.
So till the judgement that your self arise,
You live in this, and dwell in lovers’ eyes.
55
I мармур, й монументів позолоту
Переживуть оці рядки могутнi:
З них сяятиме ясно ваша цнота,
А не з замшілих кам’яних закутнів.
Всі Статуї війна руїнна скине,
Весь труд каменярів понищать чвари,
Та пам’ять ваша в слові цім не згине
Ні від меча війни, ні від пожару.
Всіх ворожнеч і забуття супроти
Ітимете вперед, хвалою вкриті
В очах всіх поколінь людського роду,
Поки цей рід не зноситься у світі.
По судний день, що воскресить ваш порох,
Вам жити в люблячих очах і творах.
(Наталя Бутук)
Державців монументи мармурові
Переживе могутній мій рядок,
І сяятимеш ти в моєму слові,
Як те каміння вкриє часу змрок.
Війна громаддя статуй перекине,
Зітруться в прах каменярів труди,
Та образ твій ніколи не загине
У полум’ї повстань і ворожди.
Наперекір всезабуттю і смерті
Хвалу твою нестиме дня світлінь,
Аж доки світ, мов лахмани подерті,
Не зноситься на спинах поколінь.
Ти житимеш – аж прийде мить остання –
В очах, що знають таїну кохання.
(Дм. Павличко)
Ні мармур, ні розкішний монумент
Цих рим і віршів не переживуть,
Хай час і розіб’є каміння вщент,
Оці рядки твою уславлять путь.
Прийде кінець для статуй та погрудь,
Війна зруйнує площі та мости,
Та навіть меч з вогнем не зіпсують
Живого образу, що маєш ти.
Що смерті жало, вічне забуття?
Хвала не змовкне віршів та пісень,
Що прославлятимуть твоє життя,
Аж поки не настане Судний день.
Одвічним буде твій життєвий шлях:
Ти житимеш у віршах та в очах.
(Гео. Пилипенко)
56
Sweet love, renew thy force, be it not said
Thy edge should blunter be than appetite,
Which but today by feeding is allayed,
Tomorrow sharpened in his former might.
So love be thou, although today thou fill
Thy hungry eyes, even till they wink with fullness,
Tomorrow see again, and do not kill
The spirit of Love, with a perpetual dullness:
Let this sad Int’rim like the Ocean be
Which parts the shore, where two contracted new
Come daily to the banks, that when they see
Return of love, more blest may be the view.
As call it Winter, which being full of care,
Makes Summer’s welcome thrice more wished, more rare.
56
Прокиньсь, любове мила! Не тупішай,
Будь гостра, наче сила апетиту,
Котру на нині погамує їжа,
Та завтра знов росте міць ненаситу.
Отак і ти – голодні очi повни,
Аж поки не заплющаться з несили,
Та знов розплющуй – аби дух Любовний
Нудьга одноманітності не вбила.
А будь між тим – відпливом Океану
Од берега, щоб двоє у коханні,
Приплив любові бачачи щорана,
Її благословили повертання;
Чи будь Зимою, що, турботи повна,
Милішим робить Літечко чудовне.
(Наталя Бутук)
Оновлюйся, любове, до основ,
Не слабни, будь, як лезо апетиту,
Що, ступлене сьогодні, завтра знов
Являє гостроту несамовиту.
Вгамовуй голод ув очах своїх,
Підкріплюйся, коли вже й очі ситі,
Дбай, щоб твій дух жагу свою зберіг,
Як будні надійдуть сумні й невмиті.
Нехай новою хвилею снаги,
Мов океан, розлуки смужка грає,
Хай звінчаних колишуть береги
І кличе море почувань безкрає.
Розлуку зви зимою, чия тінь
Нагадує про літа гарячінь.
(Дм. Павличко)
57
Being your slave what should I do but tend
Upon the hours, and times of your desire?
I have no precious time at all to spend;
Nor services to do till you require.
Nor dare I chide the world without end hour,
Whilst I (my sovereign) watch the clock for you,
Nor think the bitterness of absence sour,
When you have bid your servant once adieu.
Nor dare I question with my jealous thought,
Where you may be, or your affairs suppose,
But like a sad slave stay and think of nought
Save where you are, how happy you make those.
So true a fool is love, that in your Will,
(Though you do any thing) he thinks no ill.
57
Що ж дiяти рабу, як не чекати
На день-годину вашого бажання?
Не маю часу цінного для трати,
Ні ваших повелінь для виконання;
На вічне те ждання не нарікаю,
Що через вас до дзиґаря прикутий;
Гіркотами розлуки не караюсь,
Коли вже довелось “бувай” почути;
Не смію і подумати ревниво
Про вашу зайнятість, а чи дозвілля, –
Одна в раба є гадка: от щасливий,
Хто там, де ви, і з ким є ви в цю хвилю!
Любов така наївна, що нічого
Не добачає в вашій Волі злого.
(Наталя Бутук)
Твій раб, я маю прагнення єдине –
Твої жадання знати й, далебі,
Немає в мене кращої години,
Як та, що йде на послуги тобі.
І нею, довгожданою, я марю,
Ждучи на неї, падаю в одчай,
Але й не смію сердитись, владарю,
Коли слузі ти скажеш: “Прощавай”.
Не маю права й на думки ревниві,
Єдине, що я можу, раб німий, –
Сидіти й думати, які щасливі
Ті, з ким ти разом нині, пане мій.
Любов, як блазень: всі твої веління
Виконує з чуттям благоговіння.
(Дм. Павличко)
Я раб. Що мушу я іще робить,
Окрім годити Вам без зволікання?
Забувши все, ловити кожну мить,
Щоб Ваші задоволити бажання.
Про зустріч з Вами мрію, хоч одну,
Чекаю, та години не рахую,
Гіркоту долі мовчки проковтну,
Коли я "Прощавай" від Вас почую.
Я відганяю ревнощі як гріх –
Не переймаюсь Вашими ділами,
І, раб сумний, я думаю про тих,
Хто має щастя бути разом з Вами.
Любов безумна – відданість несе,
Що б не зробили Ви – прийму усе.
(Гео. Пилипенко)
58
That God forbid, that made me first your slave,
I should in thought control your times of pleasure,
Or at your hand th’account of hours to crave,
Being your vassal bound to stay your leisure.
O let me suffer (being at your beck)
Th'imprisoned absence of your liberty,
And patience tame, to sufferance bide each check,
Without accusing you of injury.
Be where you list, your charter is so strong,
That you your self may privilege your time
To what you will, to you it doth belong
Your self to pardon of self-doing crime.
I am to wait, though waiting so be hell,
Not blame your pleasure, be it ill or well.
58
Хай Бог боронить, – чи ж васалу гоже
Судити в думці про відсутність вашу,
Як довго ще вона тривати може, –
Лиш на чекання в нього право завше!
Хай я, щоб вашого кивка діждати,
Терплю неволю вашого дозвілля,
Приймаю смирно затримок багато –
Я вас не звинувачую в свавіллі.
На все у вас є право велеможне:
Свій час ви владні брати й дарувати –
Адже належить вам хвилина кожна;
Собі ж і кривди можете прощати.
Нехай би й пеклом стало те чекання –
Без суду ваше сповнюю бажання.
(Наталя Бутук)
Нехай не дасть господь, щоб я, твій раб,
В думках контролював твої розваги,
Чи причисляв себе до їх приваб, –
Васал не сміє вийти з-під присяги.
Дозволь, чекаючи на твій кивок,
Терпіння переносити суворе,
Не скаржитись і в глибині думок
На зауваження твої й докори.
І ти не змінюй звичаїв своїх,
Хоч де гуляй для власної догоди;
Любов собі прощати може гріх –
Злий вчинок, що лиш їй сподіяв шкоди.
Жду й не питаю, добре це чи ні,
Хоч добре знаю: пекло в тім жданні!
(Дм. Павличко)
Мені, рабу, заборонив Господь
Вникати в ритми Вашої розваги,
Тим паче, знати, де душа і плоть
Шукають спокою та рівноваги.
Не йдіть далеко, не ятріть страждань,
Свобода Ваша – це моя в’язниця.
Перетерплю я мовчки. Без благань.
Я ваш покірний раб, хоч справді лицар.
Це Вам судити, що добро, що гріх,
Це Ви – володар кожної хвилинки,
Вдаватись можете до різних втіх
І виправдовувати власні вчинки.
Чекання – пекло. Мучусь, і тому,
І Вашу милість, й Ваше зло – прийму.
(Гео. Пилипенко)
59
If their be nothing new, but that which is
Hath been before, how are our brains beguiled,
Which laboring for invention bear amiss
The second burthen of a former child!
O that recórd could with a backward look,
Even of five hundred courses of the Sun,
Show me your image in some antique book,
Since mind at first in character was done,
That I might see what the old world could say
To this composed wonder of your frame,
Whether we are mended, or were better they,
Or whether revolution be the same.
O sure I am, the wits of former days
To subjects worse have given admiring praise.
59
Якщо нема нового й суще вже давно
Було – як мозок наш себе осмішить,
Коли він у потугах творчих вродить знов
Дитину, вже народжену раніше!
Коли б то записи оглянулися вглиб
Хоча б на п’ять сторічних сонцерушень
I об’явити образ ваш мені могли б,
Як вперше в слові описали душу!
Хай би я бачив, що сказав би свiт старий
На цей дивотвір вашої природи:
Чи кращі ми, чи кращі ті були майстри,
А чи однакові коловороти?
О, певен я: минулої пори уми
Захоплювались менш достойними людьми.
(Наталя Бутук)
Якщо вже все було, що нині є,
То як же наші мозки безупину
Обманюються, родячи своє
Творіння – вдруге ту саму дитину!
Задати б сонцю оберти назад
На літ п’ятсот, якби було можливо, –
В старих книжках знайти я був би рад
Відтворене душі твоєї диво.
Чи кращі ми, чи кращим був поет,
Створитель давній образу твойого,
Чи, може, вічні оберти планет
На цій землі не змінюють нічого?
Та ні, я певен, що в старі часи
Вславляли речі й меншої краси.
(Дм. Павличко)
Якщо нового в світі вже нема
І те, що є, траплялося раніше,
То, значить, винахідливість сама
Відтворює зразки давніших рішень.
Якби я час змінив на певну мить,
Хоч би на п’ять століть космічних ритмів,
Що мисляча душа могла явить, –
Довідався б із перших манускриптів.
І як описував прадавній світ
Ту досконалість, що тобі властива?
І як позначилася відстань літ, –
Чи, може, жодного не сталось дива?
В одному певен я: у прірві літ
Оспівували й менш достойний цвіт.
(Гео. Пилипенко)
60
Like as the waves make towards the pebbled shore,
So do our minutes hasten to their end,
Each changing place with that which goes before,
In sequent toil all forwards do contend.
Nativity once in the main of light,
Crawls to maturity, wherewith being crowned,
Crooked eclipses ’gainst his glory fight,
And time that gave, doth now his gift confound.
Time doth transfix the flourish set on youth,
And delves the parallels in beauty’s brow,
Feeds on the rarities of nature’s truth,
And nothing stands but for his scythe to mow.
And yet to times in hope, my verse shall stand
Praising thy worth, despite his cruel hand.
60
Мов хвилi, що летять на леза рiнi,
Так до кiнця свого спiшать й хвилини,
За миттю мить вперед в невпиннiм плинi,
В натужному змаганні кожна лине.
Раз нарожденне в свiтлянiм розливi
Повзе до зрілості своєї трону,
Та налягають плями тьми зрадливi,
І нищить час даровану корону.
Час розквіт юності під корінь ріже,
В’ялить чоло, що сяяло красою,
Зжирає всі природи дивовижі, –
Ніщо не встоїть під його косою.
Мiй вiрш – завада часовi надiйна:
Тебе в нім хвиля не зітне рушійна.
(Наталя Бутук)
Біжать одна за одною хвилини,
Немов на морі хвилі, – в небуття;
На місці зниклої вже інша лине, –
Так пропадає й постає життя.
Народжене жадає світла й росту,
Дозрілому корону час дає
І тут-таки розвінчує: попросту
Назад бере дарóвання своє.
Він риє зморшки на чолі ясному,
Жере все рідкісне, все осяйне:
Все падає у безвість невідому,
Як він косою гострою махне.
Та може вірш мій проти нього стати –
Він має міць тебе спасти від страти.
(Дм. Павличко)
